Гейлюсит
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гейлюсит (рос.гейлюссит, англ. gaylussite, нім. Gaylussit m) — мінерал, водний карбонат натрію та кальцію острівної будови.
Зміст |
Етимологія назви[ред.]
Вперше знайдений у 1826 році біля Меріда (Венесуела). Мінерал описаний французьким вченим Жан Батістом Буссенго (1802—1887), та був названий в честь іншого французького хіміка та фізика, який відкрив газові закони — Жозефа-Луї Гей-Люссака (1778 — 1850).
Загальний опис[ред.]
Склад: Na2Ca(CO3)25H2O.
Містить (%): Na2О — 20,93; CaO — 18,94; CO2 — 29,72; H2O — 30,41.
Сингонія моноклінна.
Кристали подовжені або сплющені, клиноподібні.
Твердість 2,5-3.
Густина 1,99.
Блиск скляний.
Колір білий, жовтуватий або сіруватий.
Зустрічається у відкладах содових озер.
Знайдений в озерних відкладах Венесуели, та у шт. Невада (США).
Див. також[ред.]
Література[ред.]
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.
