Гекон турецький напівпалий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гекон турецький напівпалий
Гекон турецький напівпалий
Гекон турецький напівпалий
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Lacertilia
Родина: Геккони (Gekkonidae)
Підродина: Справжні гекони
Рід: Гекони напівпалі
Вид: Гекон турецький напівпалий
Біноміальна назва
Hemidactylus turcicus
Карл Лінней, 1758
Поширення турецького напівпалого гекона
Поширення турецького напівпалого гекона
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Hemidactylus turcicus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Hemidactylus turcicus

Гекон турецький напівпалий (Hemidactylus turcicus) — гекон з роду напівпалих геконів з підродини Справжні гекони.

Опис[ред.ред. код]

Сягає загальної довжини 15 см. Має світло-коричневий або сіруватий кольор с темнішими плямами, багато горбків, черево у ньогобілого кольору. Рило округле, вухо відкрите овальне, , майже на половина діаметру ока. тулуб та кінцівки помірні. Голова з великими зернятками спереду, ззаду дрібними зернятками перемішані з круглими горбиками. Верхня поверхня тулуба вкрита дрібними зернятками. які перемішані з великими горбиками. що розташовані у 14 або 16 правильних повздовжніх рядів. Самці турецького гекона мають від 4 до 10 преанальних пор. Хвіст циліндричний, злегка вдавлений, звужуюється на кінці, покритий поперечним рядом великих ребристих горбків та розширених пластин.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Полюбляють місцини з рослинністю. Часто ховаються серед листя. Водночас зустрічаються на рівнинах, у напівпустелях. Це нічна тварина. Харчується комахами.

Це яйцекладні гекони. Відкладають до 2 яєць. за сезон буває декілька кладок.

Тривалість життя турецького гекона дорівнює 9—10 рокам.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Мешкає у Північній Африці, південній Європі, Близькому Сході, Аравійському півострові. Часто живе порядом з людиною, переміщується разом із ним, завдяки чому значно поширився його попередній ареал. Багато з представників цьому виду потрапили до Центральної та Північної Америки.

Джерела[ред.ред. код]

  • Frick, Michael G. 1997 Geographic Distribution. Hemidactylus turcicus Herpetological Review 28 (1): 50
  • Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3—є вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
  • Словник-довідник із зоології. – К., 2002.