Гексил

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гексил
Hexanitrodiphenylamine.png
Hexanitrodiphenylamine-3D-balls.png
Назва за IUPAC 2,4,6-трінітро-N-(2,4,6-трінітрофеніл)анілін
Інші назви 2,2’,4,4'6,6’-гексанітродифеніламін
Ідентифікатори
Номер CAS 131-73-7
PubChem 8576
SMILES
Властивості
Молекулярна формула C12H5N7O12
Молярна маса 439,21 г/моль
Зовнішній вигляд кристалічна тверда речовина
Густина 1.64 г/см
Вибухонебезпечність
Швидкість детонації 7100 м/с
Небезпеки
Класифікація ЄС Вибухова речовина E Дуже токсично T+ Небезпечно для навколишнього середовища N
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Гексил (2,2’,4,4'6,6’-гексанітродифеніламін, C12H5N7O12)— бризантна вибухова речовина; молярна маса — 439,22; жовті кристали; темп. плавлення 245 °C (з розкладанням); густина 1,78г/см3. Гексил розчиняється в ацетоні, холодній оцтовій кислоті, концентрованій HNO3, у воді не розчиняється. З металами утворює солі. Вибухає від удару. Для гексилу ΔН0 вибуху — 4200кДж/кг; швидкість детонації 7,145 км/с (за густини 1,6 г/см3; об'єм газоподібних продуктів вибуху 675 л/кг. Більшість солей гексилу більш чутливі до удару, ніж чистий гексил, особливо небезпечна сіль Pb.

Отримання[ред.ред. код]

Отримують гексил взаємодією динітрохлорбензолу з аніліном в спиртовому або водному середовищі з послідовним нітруванням утвореного динітродифениламіну. Гексил може бути також утворений в результаті нітрування дифеніламіну.

Застосування[ред.ред. код]

Застосовують гексил в сумішах із нітротолуолом та Al для спорядження боєприпасів. Запропоновано використовувати солі гексилу в якості термостійких вибухових речовин в реактивних снарядів (закордонні данні).

Вплив на організм людини[ред.ред. код]

Гексил викликає дерматит, його пил подразнює слизові оболонки дихальних шляхів.

Джерела[ред.ред. код]