Гелдерн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
герцогство Гелдерн
нід. Hertogdom Gelre
нім. Herzogtum Geldern

держава у складі Священної Римської імперії
Coats of arms of None.svg
1086 — 1795


Flag of France.svg
Blason ducs de Gueldre (selon Gelre).svg
Герб
Gelre1477.png
Столиця Гелдерн
Форма правління Князівство
Історія
 - Жерар I стає графом Гелдерну 1096
 - Отримання статусу герцогства 1339
 - Унія з герцогством Юліх 1393-1423
 - Входження до складу герцогства Бургундія 1473
 - Нижня частина переходить до Нідерландів 1581
 - Анексія Францією 1795

Гелдерн (нід. Hertogdom Gelre, нім. Herzogtum Geldern, фр. Duché de Gueldre) — герцогство у складі Священної Римської імперії, територія якого нині розподілена між нідерландськими провінціями Гелдерланд та Лімбург й землею Північний Рейн-Вестфалія (Німеччина).

Північним кордоном герцогство виходило біля ганзейського міста Гардервейк до морської затоки Зейдерзе. Воно поділялось на чверті з центрами в Арнемі, Неймегені, Зютфені й Рурмонді. Південна (рурмондська) чверть періодами являла собою анклав, відокремлений від решти чвертей герцогствами Клевським та Брабантським. Ця чверть з півдня межувала з Кельнським архієпископством і герцогством Юліх-Берг.

Назва герцогства походить від назви німецького міста Гелдерн, правителі якого отримали від імператора у 1079 році титул графа, а у 1339 році — герцога. Територіальна експансія вниз Рейном та Маасом тривала до 1288 року, коли граф Гельдернський зазнав поразки у кривавій битві під Воррінгеном за володіння Лімбургом.

Внаслідок припинення чинної династії у 1371 році герцогство через шлюб перейшло до правителя сусіднього герцогства Юліх. Фактичне управління герцогством знаходилось в руках місцевих дворян Егмонтів, які носили титул штатгальтерів, або регентів.

Коли останній герцог Юліхський помер 1423 року, не лишивши спадкоємців, династична унія Гелдерна з Юліхом була розірвана. Імператор передав герцогський титул Арнольду Егмонту, що був родичем останнього герцога. Цей Арнольд видав дочку Марію за шотландського короля Якова II, але не зміг захистити свої володіння від претензій Карла Сміливого, який змусив його 1471 року продати Гелдерн бургундській короні.

Після загибелі Карла його володіння відійшли до імператора Максиміліана, який великодушно повернув Гелдерн Адольфу Егмонту. Його син Карл помер 1538 року, лишивши безліч дітей, але серед них жодного, народженого у шлюбі. Найближчим спадкоємцем згаслого роду Егмонтів був герцог Лотарингії, однак імператор Карл V на 5 років передав герцогство у володіння Клевського дому, а у 1543 році скасував волю діда й окупував Гелдерн як законний спадкоємець Карла Сміливого. По його смерті герцогство увійшло до складу Іспанських Нідерландів.

Під час Восьмидесятилітньої війни три чверті Гелдерна виступили на боці Сполучених провінцій та влились до їх складу, а верхня (рурмондська) чверть зберегла відданість іспанській короні. За Утрехтським миром (1713) ця чверть була розподілена між Пруссією (міста Гелдерн, Фірзен, Горст, Венрай), Нідерландами (Монтфорт, Венло, Ехт), Австрією (Рурмонд, Нідеркрюхтен, Верт) та Юліх-Клеве-Бергом (Еркеленц). Сучасні кордони було встановлено 1815 року на Віденському конгресі.

Геральдика[ред.ред. код]