Гелевий електрофорез

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Апарат для проведення гелевого електрофорезу
Візуалізація бендів ДНК в агарозному гелі.

Гелевий електрофорез — метод, що використовується в молекулярній біології для розділення фрагментів дезоксирибонуклеїнової, рибонуклеїнової кислоти або білків, використовуючи електричне поле, що створюється в гелевій матриці[1]. Метод зазвичай застосовується для аналітичних цілей, але може також використовуватися як попередня стадія таких методів як мас-спектрометрія, поліморфізм довжини рестрикційних фрагментів (ПДРФ), полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), молекулярне клонування, секвенування ДНК, саузерн-блот, вестерн блот що застосовуються для аналізу послідовностей молекул або визначення певних протеїнів.

Розчин сумішей які потрібно проаналізувати наносяться у спеціальні заглиблення (лунки) в гелі. Після цього вмикається струм і відбувається електрофоретичне розділення молекул залежно від їх розміру та сукупного електричного заряду.

Найбільш популярними у молекулярній біології є агарозний та поліакриламідний гелі, які використовуються для розділення полінуклеотидів різної довжини. Зокрема агарозний гель найбільш пристосований для розділення довгих (50 - 150 тис. пар основ) тоді як поліакріламідний - для розділення білків та коротких (10 - 50 пар основ) нуклеїнових кислот.


Сахарин Це незавершена стаття з молекулярної біології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Berg JM, Tymoczko JL Stryer L (2002). Molecular Cell Biology (вид. 5th ed.). WH Freeman. ISBN 0-7167-4955-6.