Гельмут Шмідт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гельмут Шмідт

Ге́льмут Шмідт (нім. Helmut Heinrich Waldemar Schmidt; * 23 грудня 1918, Гамбург) — німецький політик, канцлер Німеччини у 19741982 рр.

У 1953–1962 та 1965–1987 рр. входив до Соціал-демократичної партії Німеччини в Німецькому парламенті.

Освіта і військова служба[ред.ред. код]

У 1937 році здав екзамени у школі в Гамбурзі, після чого у 1939 році записався до націонал-соціалістичної партії.

Біографія[ред.ред. код]

Батько Шмідта був незаконнонародженим сином єврейського комерсанта, що сім'я довгий час приховувала; це оприлюднив лише в 1984 році Валері Жискар д 'Естен за згодою Шмідта. Його батько Густав (1888-1981), був усиновлений родиною гамбурзької Шмідт, народившись від позашлюбного зв'язку єврея-комерсанта по імені Гумбель та німкені-офіціантки. У 1936 році в 18 років, будучи школярем, Шмідт брав участь у марші Адольфа Гітлера з Гамбурга в Нюрнберг на Нюрнберзький партійний з'їзд, будучи, за словами історика Генріха Вінклера, вражений «соціалістичної» і «солідаристської» складової нацистської пропаганди. У «Спогадах дитинства» сам Шмідт пише, що його походження вплинуло на неприйняття націонал-соціалізму в цілому. Під час Другої світової війни брав участь у протиповітряній обороні Бремена, воював на Східному фронті, потім працював в міністерстві авіаційної промисловості, з 1944 служив артилеристом на Західному фронті, в березні 1945 потрапив у полон до союзників і пробув там до серпня. Після війни Шмідт вивчав право і політологію в Гамбурзькому університеті, закінчив університет в 1949 році.

Після закінчення вузу працював у гамбурзькому відомстві економіки і транспорту. Двічі — в 1953 і 1965 роках — обирався депутатом Бундестагу, а в перерві обіймав пост гамбурзького сенатора з внутрішніх справ. Пізніше Гельмут Шмідт очолював федеральні міністерства оборони, економіки, фінансів і навіть два тижні керував МЗС.

Прийшов до влади після скандальної відставки Віллі Брандта. Прихильник жорсткої лінії в боротьбі з лівим екстремізмом («Фракція Червоної Армії»), поліпшення відносин з Францією, один з ініціаторів Гельсінкських угод. У 1982 році, після спроби Гельмута Шмідта вивести зі складу кабінету учасників коаліції, не представляли СДПН, і організувати однопартійний уряд, бундестаг виніс йому вотум недовіри і затвердив новим канцлером Гельмута Коля.

З 1983 р. — співвидавець тижневика «Die Zeit».

Політичні погляди[ред.ред. код]

Внутрішня політика[ред.ред. код]

Шмідт назвав масове безробіття самої великої німецької проблемою нашого часу. Він хвалив Агенда 2010 його наступника Герхарда Шредера і бачить у ній перший крок до усунення наслідків демографічних змін у Німеччині. Але програма реформ, на його погляд, недостатня, тому він вже з 1990-х роках виступає за дерегуляцію ринку праці та за зниження захисту від звільнень. Допомога по безробіттю має зменшитися. Крім того, на його думку, профспілки мають занадто великий вплив.

Суспільство[ред.ред. код]

мультикультурне суспільство Шмідт назвав «ілюзією інтелектуалів». За його словами, концепт «мультікульті» важко поєднується з демократичним суспільством. Він вважає помилкою запрошення до ФРН робочої сили з інших культур на початку 1960-х років.

Зовнішня політика[ред.ред. код]

У зовнішній політиці він дуже цінує принцип невтручання у внутрішні справи суверенних держав.

Шмідт - противник вступу Туреччини в Європейський союз. Він побоюється зниження зовнішньополітичної дієздатності союзу, а також труднощі інтеграції живуть в Німеччині турків в німецьке суспільство.

Ввів у вжиток знамените визначення СРСР, яке помилково приписують Маргарет Тетчер — «Верхня Вольта з балістичними ракетами».