Гемоглобін F

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гемоглобін F (HbF, також фетальний гемоглобін або гемоглобін плоду) — головний білок транспорту кисню під час останніх семи місяців розвитку плоду (ембріону) в матці.

За структурою гемоглобін F — це тетрамер з двох α-ланцюгів і двох γ-ланцюгів глобіну, або гемоглобін α2γ2. Цей варіант гемоглобіну є і в крові дорослої людини, але в нормі він становить менше 1 % від загальної кількості гемоглобіну крові дорослого і визначається в 1-7 % від загального числа еритроцитів крові. Проте у плоду ця форма гемоглобіну є домінуючою.

Гемоглобін F має високу киснетранспортну здатність і дозволяє порівняно малому об'єму крові плоду виконувати функцію постачання кисню ефективніше. Проте гемоглобін F має меншу стійкість до руйнування і меншою стабільністю у фізіологічно широкому інтервалі кислотності і температур. Протягом останнього триместра вагітності і незабаром після народження дитини гемоглобін F поступово — протягом перших декількох тижнів або місяців життя, паралельно збільшенню об'єму крові — заміщається «дорослим» гемоглобіном А, менш активним транспортером кисню, але стійкішим до руйнування і стабільнішим при різних значеннях pH крові і температури тіла. Таке заміщення відбувається унаслідок поступового зниження продукції γ-ланцюгів глобіну і поступового збільшення синтезу β-ланцюгів дозріваючими еритроцитами.

Див. також[ред.ред. код]


Альфа-спіраль аланіну Це незавершена стаття з біохімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.