Гемодіаліз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гемодіаліз (грец. αἷμα — кров та грец. διάλυσις — розклад) — один з методів позаниркового очищення крові.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Метод заснований на принципі дифузії та конвекції речовин з малою та середньою молекулярною масою через напівпроникну мембрану, що дозволяє видалити з крові токсичні речовини та продукти метаболізму. Необхідність у гемодіалізі виникає при важких захворюваннях нирок, або при надходженні у кров великої кількості токсинів. Метод застосовують коли швидкість клубочкової фільтрації нирок знижується до 15 — 10 мл/хв, концентрація сечовини у крові перевищує 30 ммоль/л, креатину — більше 700 мкмоль/л, також коли у хворих спостерігаються гіперкаліємія, метаболічний ацидоз тощо.

Показання до застосування[ред.ред. код]

Апарат штучна нирка

Необхідність проведення гемодіалізу встановлюється лікарями в залежності від діагнозу та стану пацієнта. Основними показаннями до проведення гемодіалізу є:

  • гостра та хронічна ниркова недостатність;
  • отруєння деякими речовинами (які можуть бути видалені діалізом);
  • передозування лікарських препаратів;
  • важкі порушення електролітного складу крові.

При хронічних захворюваннях нирок гемодіаліз починають проводити, коли ниркова недостатність не піддається консервативній терапії та переходить у термінальну стадію (виникають симптоми уремічної інтоксикації).

Метод протипоказаний при наявності злоякісних пухлин, органічних розладах психіки, деяких інфекціях, гемофілії.

Принцип дії обладнання[ред.ред. код]

Схема дії мембрани діалізатора

Гемодіаліз проводять за допомогою апарату штучної нирки. Апарат складається з наступних компонентів: прилад для подачі крові, прилад для приготування та подачі діалізуючого розчину, монітор, діалізатор. Найважливішу функцію виконує діалізатор. Він містить напівпроникну мембрану на основі целюлози або штучних полімерів. Мембрана має площу від 0,2 до 2 м², товщину 8, 11, 15 або 30 мкм, діаметр пор від 0,5 до 5 нм. Вона розділяє внутрішній простір діалізатора на дві частини (для крові та розчину), кожна з яких має свій вхід та вихід. Кров забирається з судин хворого потрапляє у діалізатор і знаходиться по один бік мембрани, по інший бік знаходиться розчин, який по електролітному складу подібний до складу крові. Шляхом дифузії у бік меншої концентрації через мембрану видаляються речовини з невеликою молекулярною масою (електроліти, сечовина, креатинін, сечова кислота тощо). Шляхом ультрафільтрації видаляється надлишок води та речовини з великою молекулярною масою (до 30000). Очищена кров повертається до судин хворого.

Процедура гемодіаліза[ред.ред. код]

Перед проведенням процедури апарат штучної нирки промивають, стерилізують, приєднують каністру з концентратом солей, діалізатор приєднують до пацієнта, в систему вводять гепарин для запобігання згортання крові. До хворого апарат може приєднуватись вено-венозним або артеріовенозним шляхом. При необхідності багаторазового використання пацієнту імплантують зовнішній артеріовенозний шунт. За допомогою монітору здійснюють контроль та регуляцію хімічного складу, рН, тиску крові в апараті тощо. Безпеку пацієнта забезпечують спеціальні пристрої, які захищають його від повітряної емболії, надлишкової ультрафільтрації, бактеріального забруднення. Тривалість гемодіаліза 5 — 6 годин.

Ускладнення[ред.ред. код]

Найчастішими ускладненнями гемодіалізу є артеріальна гіпотензія, м'язові спазми, нудота та блювота. Артеріальна гіпотензія частіше за все обумовлена дуже швидкою ультрафільтрацією але може бути обумовлена іншими причинами (серцева недостатність, низький вміст натрію у розчині, септіцемії, тромбоемболії тощо). М'язові спазми часто виникають внаслідок дегідратації, але їх легко усунути ін'єкцією 40—60 мл 40% розчину глюкози, 20 мл 10% розчину глюконата кальція або 20—30 мл 10% розчину натрію хлориду. Нудота та блювота можуть бути пов'язані з уремією або артеріальною гіпотензією.

Іноді спостерігається алергічна реакція на етиленоксид, яким стерилізують діалізатори. Ознаками є головний біль, розлади дихання, набряк обличчя тощо.

До небезпечних ускладнень відносять гемоліз, який є наслідком перегріву або гіпотонії розчину, механічної травми крові несправним насосом, забруднення розчину хлораміном, нітратами, рідше формаліном.

Посилання[ред.ред. код]