Гемоліз (мікробіологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Приклади альфи (верх), бета (середина), і гамма (низ) гемолізу на чашці Петрі з агаром крові вівці

Гемоліз — процес, що використовується для емпіричного ототожнення мікроорганізмів, заснований на здатності бактеріальних колоній на чашці Петрі з агаром руйнувати червоні кров'яні тільця. Цей метод має особливу важливість для класифікації видів роду Streptococcus. Речовина, яка звичайно зумовлює гемоліз — гемолізин. Хоча чашка Петрі («кров'яний агар») може містити різні концентрації червоних кров'яних тілець з різних тварин, більшість клінічних результатів повідомлюються для 5-10 % крові вівці (SBAP).

Типи гемолізу[ред.ред. код]

  • Альфа-гемоліз (α-гемоліз) присутній, якщо є зеленувате затемнення агару біля колоній бактерій і під ними. Streptococcus pneumoniae зумовлює альфа-гемоліз. Також інколи називається «зеленим гемолізом», через кольорову зміну в агарі. Інші синонімічні терміни — «неповний гемоліз» і «частковий гемоліз». Альфа-гемоліз загалом спричиняється перекисом водню, що виробляється бактеріями.
  • Бета-гемоліз (β-гемоліз) зумовлює повний розпад червоних кров'яних тілець. Ділянки навколо навколо і під колоніями освітлені й прозорі. Streptococcus pyogenes, або бета-гемолітичний стрептокок групи A, проявляє бета-гемоліз. Бета-гемоліз також називається «повним гемолізом» і спричиняється гемолізином.
    • Деякі слабкі бето-гемолітичні види породжують інтенсивний бета-гемоліз, якщо вирощуються разом з штамом Staphylococcus. Це називається «CAMP-тестом» (від імен R. Christie, N. E. Atkins та E. Munch-Peterson.). Streptococcus agalactiae та Clostridium perfringens проявляють цю властивість і можуть бути визначеними за цим тестом.
  • Якщо мікроб не спричиняє гемоліз, говорять, що він показує гамма-гемоліз (γ-гемоліз): агар під і навколо колонії незмінний (такі організми називаються не-гемолітичними). Enterococcus faecalis (раніще відомий як Стрептокок групи D) показує гамма-гемоліз.

Посилання[ред.ред. код]

  • Ryan KJ; Ray CG (editors) (2004). Sherris Medical Microbiology (вид. 4th ed.). McGraw Hill. ISBN 0-8385-8529-9.