Геморагічна лихоманка

Геморагічна лихоманка
МКХ-10	96-99
MeSH	D006482

Геморагі́чна лихома́нка – це гостре лихоманкове захворювання вірусної етіології. У патогенезі часто спостерігається ураження судин, що призводить до розвитку тромбогеморагічного синдрому (ТГС). Загальний аналіз крові у більшості випадків виявляє спочатку лейкопенію, потім тромбоцитопенію.

Серед причин геморагічного синдрому відомі віруси чотирьох родин (WHO, Viral haemorrhagic fevers, CDC, Viral Hemorrhagic Fevers):

• Аренавіруси (Arenaviridae)
  • вірус Ласса
  • вірус Хунін (Аргентинська лихоманка)
  • вірус Мачупо (Болівійська лихоманка)
  • вірус Гуанаріто (Венесуельська лихоманка)
  • вірус Себія (Бразильська лихоманка)
• Бун’явіруси (Bunyaviridae)
  • вірус геморагічної лихоманки з нирковим синдромом
  • вірус лихоманки Крим-Конго
  • вірус лихоманки доліни Ріфт
• Філовіруси (Filoviridae)
  • вірус Марбург
  • вірус Ебола
• Флавівіруси (Flaviviridae)
  • вірус хвороби ліса Кіассанур (К’ясанур)
  • вірус омської геморагічної лихоманки
  • вірус жовтої лихоманки
  • вірус лихоманки денге

Діагностика

Діагноз підтверджується серологічними та вірусологічними методами дослідження. Для серодіагностики використовують наступні методи аналізу наростання антитіл:

• РН (реакція нейтралізації)
• РГГА (реакція гальмування гемаглютинації)
• РЗК (реакція зв’язування комплементу)
• РІА (радіоімунний аналіз) з парними сироватками

Див. також

• Геморагічна лихоманка з нирковим синдромом