Гем (біохімія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Просторова модель гема B

Гем (від дав.-гр. ἁίμα — кров) — небілкова простетична група гемоглобіну та цитохромів, що містить йон Fe2+, закріплений координаційними зв'язками в центрі великого гетерициклічного органічного кільця — порфірину. Не всі порфірини містять залізо, проте значна доля металопротеїнів, що містять порфірин, мають гем в якості своєї простетичної групи. Ця група білків називається гемопротеїнами.

Хребетні тварини синтезують порфіринове кільце гему із гліцину та сукциніл-КоА. Йон Феруму походить із резервного залізобілкового комплексу — феритину, який міститься у клітинах селезінки, печінки та червоного кісткового мозку. Гем, виділений з крові різних хребетних тварин, має однаковий хімічний склад.

Вільний гем легко окиснюється на повітрі до гематину, в якому атом заліза тривалентний. Багаторічні дослідження структури гема закінчились синтезом геміна — солянокислого гематину (Герман Фішер, 1929 рік).


Колба Це незавершена стаття з біохімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.