Генералісимус
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Генералі́симус (лат. Generalissimo, generalissimus — найголовніший) — вище військове звання в багатьох країнах.
Історично це звання надавалося полководцям, що командували в ході війни декількома, частіше союзними, арміями, а в деяких випадках державним діячам або особам з сімей царюючих династій як почесне звання.
[ред.] Історія
Вперше звання генералісимус було присвоєне в 1569 у Франції королем Карлом IX своєму братові герцогові Анжуйському (згодом королю Генріху III).
Пізніше титул генералісимуса мали:
- у Франції:
- - герцог Генрих I де Гиз (1550-1588),
- - герцог А.Рішелье (1585-1642),
- - виконт де Тюренн (1611-1675),
- - принц Л.Конде (1621-1686),
- - герцог де Л.Віллар (1653-1734),
- - граф Мориц Саксонський (1696-1750),
- - герцог Сульт Николя Жан (1769-1851),
- - маршал Ф.Фош (1851-1929)
- - маршал Гамелен Моріс Гюстав (1872-1958);
- у Австрії:
- у Священній Римській імперії:
- – граф А.Валленштайн (1583-1634)
В Російській імперії вперше було присвоєне воєводі А.С. Шеіну (1662-1700).
Офіційно введене в Росії, як вище військове звання Статутом військовим 1716.
-
- 12 травня 1727 було присвоєне князеві О.Д.Меншикову (1673-1729),
- 11 листопада 1740 – принцові Антону Ульріху Брауншвейгському (1714-1774) і
- 28 жовтня 1799 О.В. Суворову (1729-1800).
В Радянському Союзі існувало звання Генералісимус Радянського Союзу в період з 1945 по 1991 рік і було присвоєно тільки Й. В. Сталіну.
Всього у світі титул мали близько 30 чоловік.
