Генералісимус
Генералі́симус (лат. Generalissimo, generalissimus — найголовніший) — вище військове звання в багатьох країнах.
Історично це звання надавалося полководцям, що командували в ході війни декількома, частіше союзними, арміями, а в деяких випадках державним діячам або особам з сімей царюючих династій як почесне звання.
Історія [ред.]
Вперше звання генералісимус було присвоєне в 1569 у Франції королем Карлом IX своєму братові герцогові Анжуйському (згодом королю Генріху III).
Пізніше титул генералісимуса мали:
- у Франції:
- у Австрії:
- у Священній Римській імперії:
- — граф А.Валленштайн (1583-1634).
У Російській імперії військове звання генералісимус вперше було присвоєне воєводі А. С. Шеіну (1662—1700).
Офіційно введене в Росії, як вище військове звання, Статутом військовим 1716.
-
- 12 травня 1727 було присвоєне князеві О. Д. Меншикову (1673—1729),
- 11 листопада 1740 — принцові Антону Ульріху Брауншвейгському (1714—1774) і
- 28 жовтня 1799 О. В. Суворову (1729-1800).
У Радянському Союзі існувало звання Генералісимус Радянського Союзу в період з 1945 по 1991 рік і було присвоєно тільки Й. В. Сталіну.
У Іспанії присвоєне Мануелю Годою — 1804, Франциско Франко — 1936, Хосе Міаха Менанту — 1939.
Всього у світі титул мали близько 50 чоловік.
