Генерал Товариства Ісуса
Генерал Товариства Ісуса - офіційний титул голови Товариства Ісуса, відомого також як орден єзуїтів. Генерал ордену обирається на Генеральній конгрегації і виконує цю роль довічно або до добровільної відставки. Знаходиться в прямому підпорядкуванні папи римського, не підкоряється ніяким територіальним церковним структурам. Здійснює ординарну владу в Товаристві, схожу з владою єпископа в підпорядкованій йому єпархії. Всього в історії Товариства було 30 генералів, ще 4 людини керували єзуїтами в Росії в період розпуску ордену (1773-1814 рік). Більшість керівників ордена виконували свої обов'язки аж до смерті, у відставку за станом здоров'я подали двоє - Педро Аррупе та Петер-Ханс Кольвенбах. Поточним генералом Товариства Ісуса є Адольфо Ніколас, обраний в 2008 році.
Зміст |
Список генералів Товариства Ісуса [ред.]
Від заснування до розпуску [ред.]
Генеральні вікарії і генерали в Росії [ред.]
16 серпня 1773 року папа Климент XIV буллою «Dominus ac Redemptor noster» розпустив Товариство Ісуса. З цього моменту Товариство продовжувало існувати тільки на території Росії, де Катерина II підтримала єзуїтів і відмовилася публікувати буллу про розпуск. В 1801 році папа Пій VII офіційно дозволив існування Товариства, але тільки на території Росії. З 1782 по 1801 рік голова єзуїтів в Росії носив титул «Генеральний вікарій в Росії», з 1801 по 1814 рік, коли орден був повністю відновлений - «Генерал в Росії»
| # | Генеральний вікарій (Генерал) | Зображення | Початок | Кінець | Місце народження [1] | Тривалість правління (дні) |
|---|---|---|---|---|---|---|
| - | Станіслав Черневич | 17 жовтня 1782 | 21 жовтня 1785 | Каунас, Литва | 1100 | |
| - | Гавриїл Ленкевича | 8 жовтня 1785 | 21 жовтня 1798 | Полоцьк, Білорусь | 4761 | |
| - | Франциск Каре | 12 лютого 1799 | 11 серпня 1802 | Орша, Білорусія | 1275 | |
| - | Габріель Грубер | 22 жовтня 1802 | 6 квітня 1805 | Відень, Австрія | 897 |
Після відновлення ордена [ред.]
Буллою від 7 серпня 1814 «Sollicitudo omnium ecclesiarum» папа Пій VII відновив Товариство Ісуса в усіх його права та привілеї. Тадей Бжозовський, який з 1805 по 1814 рік обіймав пост Генерала Товариства Ісуса в Росії, після 1814 року очолив весь відновлений орден. Проте, до кінця його життя російська влада не дозволяли йому покинути Росію.
| # | Генерал | Зображення | Початок | Кінець | Місце народження [1] | Тривалість правління (дні) |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 19 | Тадей Бжозовський | 7 серпня 1814 | 5 лютого 1820 | Калінінград, Росія | 2008 | |
| 20 | Луїджі Фортіс | 18 жовтня 1820 | 27 січня 1829 | Верона, Італія | 3023 | |
| 21 | Ян Філіп Ротан | 9 липня 1829 | 8 травня 1853 | Амстердам, Нідерланди | 8704 | |
| 22 | Іоанн Пітер Беккс | 2 серпня 1853 | 4 березня 1887 | Схерпенхеувел-Зіхем, Бельгія | 12 267 | |
| 23 | Антоніо Андерледі | 4 березня 1887 | 18 січня 1892 | Берісаль, Швейцарія | 1781 | |
| 24 | Луїс Мартін | 2 жовтня 1892 | 18 квітня 1906 | Мельгар-де-Фернаменталь, Іспанія | 4945 | |
| 25 | Франц Вернц | 8 вересня 1906 | 20 серпня 1914 | Ротвайль, Німеччина | 2903 | |
| 26 | Володимир Ледуховский | 11 лютого 1915 | 13 грудня 1942 | Лоосдорф, Австрія | 10 167 | |
| 27 | Жан-Батист Янссенс | 100px | 15 вересня 1946 | 5 жовтня 1964 | Мехелен, Бельгія | 6595 |
| 28 | Педро Аррупе | 22 травня 1965 | 3 вересня 1983 | Більбао, Іспанія | 6678 | |
| 29 | Петер-Ханс Кольвенбах | 13 вересня 1983 | 14 січня 2008 | Дрютен, Нідерланди | 8889 | |
| 30 | Адольфо Ніколас | - | 19 січня 2008 | Вільямурьель-де-Серрато, Іспанія | 1937 |
У мистецтві [ред.]
У романі «Віконт де Бражелон, або Десять років потому» генералом Ордена став один з головних героїв трилогії - Араміс.
