Генріх Гордий
| Генріх Гордий нім. Heinrich der Stolze |
||
 |
||
|
||
|---|---|---|
| 1126 — 1139 | ||
| Попередник: | Генріх IX Чорний | |
| Наступник: | Леопольд IV | |
|
||
| 1137 — 1139 | ||
| Попередник: | Лотар II (імператор Священної Римської імперії) | |
| Наступник: | Альбрехт Ведмідь | |
| Народження: | 1108 | |
| Смерть: | 20 жовтня 1139 Кведлінбург |
|
| Династія: | Вельфи | |
| Дружина: | Гертруда Суплінбургська | |
| Діти: | Генріх Лев | |
Генріх Гордий (нім. Heinrich der Stolze; *бл. 1108 — †1139) — герцог Баварії під ім’ям Генріх X з 1126 року, герцог Саксонії під ім’ям Генріх II з 1137 року, маркграф Тоскани з 1137 року, з роду Вельфів. Другий син герцога Баварії Генріха IX Чорного.
Біографія[ред.]
Генріх успадкував Баварію після того, як його батько Генріх IX пішов у монастир і незабаром потім помер в 1126 р. Як було раніше домовлено між Генріхом IX і імператором Лотарем II, Генріх Гордий одружується 29 травня 1127 на єдиній дочці імператора та спадкоємиці імператора Гертруді Суплінбурзькій. Таким чином, під його контроль перейшли численні володіння на півночі Німеччини, що раніше належали графам Супплінбурге, Брауншвейга і Нортхайма.
Генріх Гордий був вірним прихильником імператора в боротьбі з Штауфенами : братами Фрідріхом І, герцогом Швабії , основним суперником Лотаря за німецьку корону на виборах 1125 , і Конрадом , герцогом Франконії , проголошеним своїми прихильниками королем в 1127. Генріх безуспішно облягав Нюрнберг (1127 рік), брав участь у захопленні Шпейера ( 1129 ) і взяв Ульм ( 1134 ). В 1129 році Генріх Гордий спробував обманом захопити в полон Фрідріха I, але зазнав невдачі. Війна завершилася в 1135 , коли Штауфени визнали владу Лотаря. Одночасно Генріх Гордий вплутався в Баварії в конфлікт (тривав до 1133 ) за призначення єпископа Регенсбурга з Фрідріхом, графом Богени.
У 1136-1137 роках Генріх супроводжував імператора в поході до Італії. В Італії Лотар подарував йому титул маркграфа Тоскани, а римський папа Інокентій II передав йому території, що раніше належали маркграфиня Матільді Тосканській.
Незадовго до смерті, Лотар II присвоїв Генріху титул герцога Саксонії і передав королівські регалії. Коли імператор помер (4 грудня 1137 ), Генріх Гордий як його зять і, безсумнівно, найбільш могутній з князів Німеччини був головним претендентом на королівську корону. Однак королем 7 березня 1138 був обраний колишній антикороль Конрад III, герцог Франконії. Генріх Гордий передав Конраду королівські регалії, але відмовився підкориться його умові відмовитися від одного з двох герцогств. Після невдалої спроби досягти угоди, король позбавив Генріха обох герцогств. Саксонія була передана маркграфу Північної марки Альбрехту Ведмедю , синові молодшої дочки герцога Магнуса , а Баварія - маркграфу Австрії Леопольду IV. Генріх Гордий швидко здобув перемогу над Альбрехтом в Саксонії і збирався вторгнутися в Баварію, але раптово помер у Кведлінбурзі. Похований в Кенігслуттере поруч з Лотарем II.
Права його малолітнього сина Генріха Лева в Саксонії продовжувала захищати вдова Лотаря II Ригенза Нортгеймська, а в Баварії - молодший брат Генріха Вельф VI.
Література[ред.]
- Lexikon der Deutschen Geschichte, Stuttgart: Kröner, 1998
- Otto of Freising, The Two Cities: A Chronicle of Universal History to the Year 1146. — Columbia University Press, 2002.
- Балакин В. Д. Фридрих Барбаросса. — Москва: Молодая Гвардия, 2001.
