Генріх Гордий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генріх Гордий
нім. Heinrich der Stolze
Генріх Гордий
12-й Герцог Баварії
1126 — 1139
Попередник: Генріх IX Чорний
Наступник: Леопольд IV
Герцог Саксонії
1137 — 1139
Попередник: Лотар II (імператор Священної Римської імперії)
Наступник: Альбрехт Ведмідь
 
Народження: 1108
Смерть: 20 жовтня 1139(1139-10-20)
Кведлінбург
Династія: Вельфи
Дружина: Гертруда Суплінбургська
Діти: Генріх Лев

Генріх Гордий (нім. Heinrich der Stolze; * бл. 1108 — 1139) — герцог Баварії під ім’ям Генріх X з 1126 року, герцог Саксонії під ім’ям Генріх II з 1137 року, маркграф Тоскани з 1137 року, з роду Вельфів. Другий син герцога Баварії Генріха IX Чорного.

Біографія[ред.ред. код]

Генріх успадкував Баварію після того, як його батько Генріх IX пішов у монастир і незабаром, 1126 року, помер. Як було раніше домовлено між Генріхом IX і імператором Лотаром II, Генріх Гордий одружився 29 травня 1127 року з єдиною донькою імператора і його спадкоємицею Гертрудою Суплінбурзькою. Таким чином, під його контроль перейшли численні володіння на півночі Німеччини, що раніше належали графам Супплінбурга, Брауншвейга і Нортхайма.

Генріх Гордий був вірним прихильником імператора в боротьбі зі Штауфенами: братами Фрідріхом І, герцогом Швабії, основним суперником Лотара за німецьку корону на виборах 1125 року і Конрадом, герцогом Франконії, проголошеним своїми прихильниками королем в 1127. Генріх безуспішно облягав Нюрнберг (1127 рік), брав участь у захопленні Шпаєра (1129) і взяв Ульм ( 1134 ). В 1129 році Генріх Гордий спробував обманом захопити в полон Фрідріха I, але зазнав невдачі. Війна завершилася 1135 року, коли Штауфени визнали владу Лотара. Одночасно Генріх Гордий вплутався в Баварії в конфлікт (тривав до 1133) за призначення єпископа Регенсбурга з Фрідріхом, графом Богени.

У 1136-1137 роках Генріх супроводжував імператора в поході до Італії. В Італії Лотар подарував йому титул маркграфа Тоскани, а римський папа Інокентій II передав йому території, що раніше належали маркграфиня Матільді Тосканській.

Незадовго до смерті Лотар II присвоїв Генріху титул герцога Саксонії і передав королівські регалії. Коли імператор помер (4 грудня 1137) Генріх Гордий як його зять і, безсумнівно, найбільш могутній з князів Німеччини був головним претендентом на королівську корону. Однак королем 7 березня 1138 обрали колишнього антикороля Конрада III, герцога Франконії. Генріх Гордий передав Конраду королівські регалії, але відмовився підкориться його умові відмовитися від одного з двох герцогств. Після невдалої спроби досягти угоди, король позбавив Генріха обох герцогств. Саксонія була передана маркграфу Північної марки Альбрехту Ведмедю, синові молодшої дочки герцога Магнуса, а Баварія — маркграфу Австрії Леопольду IV. Генріх Гордий швидко здобув перемогу над Альбрехтом в Саксонії і збирався вторгнутися в Баварію, але раптово помер у Кведлінбурзі. Похований в Кенігслуттері поруч з Лотаром II.

Права його малолітнього сина Генріха Лева в Саксонії продовжувала захищати вдова Лотара II Ригенза Нортгеймська, а в Баварії — молодший брат Генріха Вельф VI.

Література[ред.ред. код]

  • Lexikon der Deutschen Geschichte, Stuttgart: Kröner, 1998
  • Otto of Freising, The Two Cities: A Chronicle of Universal History to the Year 1146. — Columbia University Press, 2002.
  • Балакин В. Д. Фридрих Барбаросса. — Москва: Молодая Гвардия, 2001.
Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.