Генріх Шліман
| Генріх Шліман | |
 |
|
| Народився | 6 січня 1822 Нойбуков, Мекленбург |
|---|---|
| Помер | 26 грудня 1890 (68 років) Неаполь |
| Громадянство |  Німеччина |
| Галузь наукових інтересів | археологія |
| Відомий завдяки: | розкопки у Трої, Мікенах, Коринфі, Орхомені |
Ге́нріх Шлі́ман (нім. Heinrich Schliemann; * 6 січня 1822, Нойбуков, Мекленбург — † 26 грудня 1890, Неаполь) — німецький підприємець і археолог, керівник розкопок у Трої, Мікенах, Коринфі.
Зміст |
Біографія [ред.]
У дев'ять років Генріх втратив матір. Батько одружився на молодшій на 20 років служниці Фікен Бенке. У чотирнадцять років Шліману довелось залишити школу й піти учнем у крамницю в маленькому містечку Фюрстенберзі, де працював довгі п'ять з половиною років з п'ятої години ранку до одинадцятої вечора.
У 1841 році він відправився в Гамбург та завербувався юнгою на корабель, що прямував до Венесуели. Через чотирнадцять днів корабель потрапив у жорсткий шторм і затонув біля острова Тексель, а Шліман опинився в госпіталі. За рекомендацією друга родини йому вдається влаштуватися у торговій конторі в Амстердамі. У жалюгідній неопалюваній мансарді він приступає до вивчення мов. Застосовуючи зовсім незвичайний, ним самим створений метод, він за два з половиною роки опановує англійську, французьку, голландську, іспанську, португальську й італійську мови.
Ставши кореспондентом і бухгалтером фірми, що мала торгові зв'язки з Росією, він приступив у 1844 році, у віці 22 років, до вивчення російської мови. Син бідняка, протестантського пастора, учень в крамниці, службовець у конторі (але одночасно і знавець восьми мов), він став торговцем, а потім у запаморочливому злеті досяг посади королівського купця. У 1846 році двадцяти-чотирьох років Шліман їде як агент своєї фірми в Петербург. Роком пізніше він засновує власний торговий дім. Усе це забирає в нього чимало часу і коштує чималої праці. У 1850 році він побував у Північній Америці. Не оминула його й золота лихоманка: він заснував банк для операцій із золотом.
Шліман розпочав свій шлях в бізнесі практично з нуля. Перший досвід заробляння грошей він засвоїв ще в 14 років в крамниці і став одним з найбагатших людей XIX століття. Володів помістями у Франції, Росії, Єгипті і США. Вкладав гроші в банки Великобританії і Бразилії. Під час Кримської війни дві третини пороху постачали в Росію фірми, які належали Шліману.[1]
Археологічна діяльність [ред.]
У 1868 рік він здійснив поїздку на острів Ітака через Пелопоннес і Трою. Там він почав здійснення своєї заповітної мрії — пошуки Трої. Генріх Шліман писав в мемуарах[1]:
-
Крім нашої наснаги до великої справи відкриття Трої, ми не мали нічого, що зігрівало б нас.
У 1869 році Шліман одружився на грекині Софії Енгастроменос, незабаром вона, так само як і її чоловік, з головою пішла в пошуки країни Гомера, оспіваній ним в «Іліаді». Розкопки розпочались в квітні 1870 року. Продавши весь бізнес, він у 1871 році зайнявся розкопками легендарного міста на південь від Дарданел, на турецькому горбі Гіссарлик. Для збору інформації про Трою, Шліман використовував будь-які методи — від вивчення творів Гомера до яснобачення і лозошукацтва.[1] Шліман присвятив їм два місяці, а в наступні за цим два роки — по чотири з половиною місяця. Шліман почав свої розкопки для того, щоб розшукати гомерівську Трою, але за порівняно невеликий період він і його помічники знайшли не менш семи зниклих міст.
15 червня 1873 року було орієнтовно призначене останнім днем розкопок. Цього дня Шліман знайшов те, що увінчало всю його роботу і привело в захоплення увесь світ — скарби Пріама: приблизно 100 прикрас із золота, срібла та інших металів. Діадеми, ланцюжки, браслети, підвіски, чаші пізніше були датовані близько 2400 роком до н. е. Лише невдовзі до його смерті було доведено, що в запалі захоплення він припустився помилки, що Троя знаходилася зовсім не в другому і не в третьому шарі знизу, а у шостому і що знайдений Шліманом скарб належав царю, який жив за тисячу років до Пріама.
Ці суперечки псували йому останні роки життя. Свої мільйони він витратив на розкопки, які прибутку вже не давали. Якось восени в італійському Неаполі він застудив вухо. Запалення перекинулося на мозок. Археолог упав просто на вулиці. Скупий Шліман був одягнутий як злидар, і його не відразу впізнали. Увечері 26 грудня 1890 року його не стало.
Ім'я комерсанта Шлімана, який був зовсім невисокого зросту (156 см)[1] назавжди вплелося в історію поряд з іменами античних велетнів Ахіллеса, Гектора, Аякса. Помер Генріх Шліман 1890 року у Неаполі. Похований на Першому афінському кладовищі.
Див. також [ред.]
- 3302 Шліман — астероїд, названий на честь археолога[2].
Примітки [ред.]
 |
У Вікіджерелах є оригінали текстів на тему: |
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Heinrich Schliemann |
- ↑ а б в г Журнал "Бизнес" №20(747) 14.05.2007
- ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3
Посилання [ред.]
|
|||||||||||||||||||||||||
