Генріх Шліман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генріх Шліман
Heinrich Schliemann.jpg
Народився 6 січня 1822(1822-01-06)
Нойбуков, Мекленбург
Помер 26 грудня 1890(1890-12-26) (68 років)
Неаполь
Громадянство Німеччина Німеччина
Галузь наукових інтересів археологія
Відомий завдяки: розкопки у Трої, Мікенах, Коринфі, Орхомені

Ге́нріх Шлі́ман (нім. Heinrich Schliemann; * 6 січня 1822, Нойбуков, Мекленбург — † 26 грудня 1890, Неаполь) — німецький підприємець і археолог, керівник розкопок у Трої, Мікенах, Коринфі.

Біографія[ред.ред. код]

У дев'ять років Генріх втратив матір. Батько одружився на молодшій на 20 років служниці Фікен Бенке. У чотирнадцять років Шліману довелось залишити школу й піти учнем у крамницю в маленькому містечку Фюрстенберзі, де працював довгі п'ять з половиною років з п'ятої години ранку до одинадцятої вечора.

У 1841 році він відправився в Гамбург та завербувався юнгою на корабель, що прямував до Венесуели. Через чотирнадцять днів корабель потрапив у жорсткий шторм і затонув біля острова Тексель, а Шліман опинився в госпіталі. За рекомендацією друга родини йому вдається влаштуватися у торговій конторі в Амстердамі. У жалюгідній неопалюваній мансарді він приступає до вивчення мов. Застосовуючи зовсім незвичайний, ним самим створений метод, він за два з половиною роки опановує англійську, французьку, голландську, іспанську, португальську й італійську мови.

Ставши кореспондентом і бухгалтером фірми, що мала торгові зв'язки з Росією, він приступив у 1844 році, у віці 22 років, до вивчення російської мови. Син бідняка, протестантського пастора, учень в крамниці, службовець у конторі (але одночасно і знавець восьми мов), він став торговцем, а потім у запаморочливому злеті досяг посади королівського купця. У 1846 році двадцяти-чотирьох років Шліман їде як агент своєї фірми в Петербург. Роком пізніше він засновує власний торговий дім. Усе це забирає в нього чимало часу і коштує чималої праці. У 1850 році він побував у Північній Америці. Не оминула його й золота лихоманка: він заснував банк для операцій із золотом.

Шліман розпочав свій шлях в бізнесі практично з нуля. Перший досвід заробляння грошей він засвоїв ще в 14 років в крамниці і став одним з найбагатших людей XIX століття. Володів помістями у Франції, Росії, Єгипті і США. Вкладав гроші в банки Великобританії і Бразилії. Під час Кримської війни дві третини пороху постачали в Росію фірми, які належали Шліману.[1]

Археологічна діяльність[ред.ред. код]

Генріх Шліман та Вільгельм Дерпфельд біля Левових воріт у Мікенах (1885)

У 1868 рік він здійснив поїздку на острів Ітака через Пелопоннес і Трою. Там він почав здійснення своєї заповітної мрії — пошуки Трої. Генріх Шліман писав в мемуарах[1]:

Крім нашої наснаги до великої справи відкриття Трої, ми не мали нічого, що зігрівало б нас.

У 1869 році Шліман одружився на грекині Софії Енгастроменос, незабаром вона, так само як і її чоловік, з головою пішла в пошуки країни Гомера, оспіваній ним в «Іліаді». Розкопки розпочались в квітні 1870 року. Продавши весь бізнес, він у 1871 році зайнявся розкопками легендарного міста на південь від Дарданел, на турецькому горбі Гіссарлик. Для збору інформації про Трою, Шліман використовував будь-які методи — від вивчення творів Гомера до яснобачення і лозошукацтва.[1] Шліман присвятив їм два місяці, а в наступні за цим два роки — по чотири з половиною місяця. Шліман почав свої розкопки для того, щоб розшукати гомерівську Трою, але за порівняно невеликий період він і його помічники знайшли не менш семи зниклих міст.

15 червня 1873 року було орієнтовно призначене останнім днем розкопок. Цього дня Шліман знайшов те, що увінчало всю його роботу і привело в захоплення увесь світ — скарби Пріама: приблизно 100 прикрас із золота, срібла та інших металів. Діадеми, ланцюжки, браслети, підвіски, чаші пізніше були датовані близько 2400 роком до н. е. Лише невдовзі до його смерті було доведено, що в запалі захоплення він припустився помилки, що Троя знаходилася зовсім не в другому і не в третьому шарі знизу, а у шостому і що знайдений Шліманом скарб належав царю, який жив за тисячу років до Пріама.

Ці суперечки псували йому останні роки життя. Восени 1878 року і навесні 1879 року Шліман провів нові розкопки на Гіссарликі. У 1880 році він організував розкопки Орхомена в Беотії. У 1882 році він відновив дослідження Трої, на цей раз у співпраці з В.Дерпфельдом, професійним архітектором, який раніше брав участь у розкопках німецьких археологов в Олімпії. Розкопки Трої 1882 року мали стати останніми, але в 1889 році Шліман знову відвідує Трою і приймається за нові розвідки. Йому доводилося відстоювати свою справу від нападок Ернста Беттіхера, який стверджував, що відкрите Шліманом на Гіссарликі «друге місто» є не що інше, як некрополь, і звинувачував Шлімана і Дерпфельда навіть у недобросовісності. Тоді Шліман запропонував Беттіхеру відправитися в Трою, щоб на місці переконатися, хто з них правий, причому всі витрати з такої подорожі брав на себе. Противники зустрілися на Гіссарликі в грудні 1889 року. Тоді ж складений був протокол огляду Гіссарліка, а навесні 1890 року міжнародна конференція вирішила суперечку на користь Шлімана. Проте Шліман зважився зробити нові розкопки на Гіссарлик. З березня по кінець липня 1890 року він разом з Вільгельмом Дерпфельдом провів новий сезон на руїнах Трої. Шліман сподівався відновити розкопки наступної весни. У період між 1882 і 1890 роками Шліман не припиняв інтенсивних дослідницьких робіт. У 1882 — 1883 роках Шліман планував проведення розкопок у Колхіді, де розраховував знайти докази грецького міфу про подорож аргонавтів. У 1884 — 1885 роках спільно з Дерпфельдом він здійснив розкопки в Тиринфе. У 1886 році знову разом з Дерпфельдом він здійснив нові розкопки Орхомена. У тому ж році Шліман планував почати розкопки на Криті. У 1900 році на місці, де збирався проводити розкопки Шліман, англійський археолог Артур Еванс відкрив залишки палацу в Кноссі і тим самим поклав початок вивченню мінойської цивілізації[2].

В останні роки свого життя час, вільний від розкопок і подорожей, Шліман проводив в Афінах. За проектом архітектора Ціллера він побудував на вулиці Панепістиміу обширний будинок або палац (Iliou Melathron), в якому все нагадувало Гомера. З 1999 року[3] в будинку Шлімана знаходиться Нумізматічній музей. Шліман довгі роки страждав запаленням середнього вуха і в листопаді 1890 року в Галле переніс операцію з цього приводу. Закінчив курс лікування, він вирішив повертатися до Афін через Італію, так як хотів відвідати Помпеї, проте в Неаполі його стан здоров'я різко погіршився.Запалення перекинулося на мозок. Археолог упав просто на вулиці. Скупий Шліман був одягнутий як злидар, і його не відразу впізнали. Увечері 26 грудня 1890 року його не стало.

Ім'я комерсанта Шлімана, який був зовсім невисокого зросту (156 см)[1] назавжди вплелося в історію поряд з іменами античних велетнів Ахіллеса, Гектора, Аякса. Похований на Першому афінському кладовищі.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]