Генріх III (король Англії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генріх III
Dei gracia Rex Angliae, Dominus Hiberniae et Dux Aquitaniae
Henry III of England - Illustration from Cassell's History of England - Century Edition - published circa 1902.jpg
Генріх III, ілюстрація з «Історії Англії» Касселя, 1902
Король Англії
Правління 1216-1272
Коронація 28 жовтня 1216
Попередник Іоанн I Безземельний
Наступник Едуард I Довгоногий
Інші титули Лорд Ірландії
Герцог Аквітанії
Біографічні дані
Імена Генрі Плантагенет
Дата народження 1 жовтня 1207(1207-10-01)
Вінчестер
Дата смерті 16 листопада 1272(1272-11-16) (65 років)
Вестмінстер
Місце поховання Вестмінстерське абатство, Лондон, Англія
Дружина Елеонора Прованська
Діти Едуард, Маргарита, Беатриса, Едмунд Горбун
Династія Плантагенети
Батько Іоанн I Безземельний
Мати Ізабелла Ангулемська
Royal Arms of England (1198-1340).svg

Генріх III (англ. Henry III, 12071272) — король Англії у 1216-1272 роках. Спровокував заколот аристократії, яка змусила його погодитися на низку реформ, що становили важливий крок до конституційної монархії. Під час правління Генріха ІІІ Палата громад стала частиною Парламенту. Перший Парламент розпочав роботу 20 січня 1265 року.

Біографія[ред.ред. код]

Син Іоанна I Безземельного; вступив на престол у віці 9 років. Смерть його батька зупинила заворушення знаті; барони, що прагнули скинути Іоанна, який порушував щойно надану їм Велику хартію вольностей й готові вже покликати на престол французького принца, лишень Іоанн помер, охоче присягнули його малолітньому сину. Під час малолітства Генріха й регентства (до 1227) управління державою здійснювалось відповідно до Великої хартії, яку було формально підтверджено 1217 року.

Однак, коли він подорослішав і став повновладним государем, Генріх схилявся до авторитарного стилю правління; він призначав на високі пости в державі французів, придворних своєї дружини, Елеонори Прованської, не був підзвітним перед парламентом, роздавав велику кількість державної власності тимчасовим власникам.

До часів його правління належить зростання культу святого короля Едуарда Сповідника; Генріх заснував низку церков та монастирів на його честь, наслідував Едуарду в манері одягатись й у підкресленому благочесті, зрештою, він назвав свого старшого сина (майбутнього короля Едуарда I) на честь Сповідника. За Генріха III було перебудовано у готичному стилі французькими архітекторами Вестмінстерське абатство і взагалі зросла роль Вестмінстера як адміністративного центру королівства.

Генріх був відомий своєю скупістю: коли народився його старший син, Генріх зажадав від баронів та видних дворян багатих подарунків, тож, за словами Матвія Паризького, багато хто казав: «Бог дав нам цю дитину, а Генріх хоче нам її продати».

Після конфлікту з баронами й Папою римським Олександром IV у 1250-их роках Генріх, подібно до свого батька, був змушений урочисто укласти угоду з баронами про регулярне скликання парламентів (Оксфордські провізії, 1258), а також ще раз підтвердити Велику хартію вольностей. Однак папа звільнив його від цієї клятви (булла від 13 квітня 1261 року[1]), і почалась громадянська війна. Війська баронів, під командуванням Симона де Монфора, розгромили армію Генріха та його сина під Льюїсом; батько і син потрапили у полон, утримувались під домашнім арештом, натомість Монфор правив Англією як диктатор й розіслав у всі міста своїх представників. Ситуація була вкрай близькою до тієї, яка пізніше складеться під час революції XVII століття, скасування монархії й диктатури Кромвеля. Однак Едуард втік з полону, у 1265 році знову зустрів Монфора на полі бою, й у битві під Івшемом останній загинув; Генріха було звільнено й відновлено попередній режим.

У 1269 році було завершено розкішну гробницю Едуарда Сповідника у Вестмінстерському абатстві; тіло самого Генріха, який помер 1272 року, тимчасово почивало у цій самій гробниці, поки поряд зводилась його власна.

Шлюб та діти[ред.ред. код]

14 січня 1236 року в Кентерберійському соборі в Кенті одружився з Елеонорою Прованською; від цього шлюбу народилось, принаймні, п'ятеро дітей:

Фамільне Дерево[ред.ред. код]

Жоффруа V Плантагенет
 
Матильда
 
Вільгельм X Аквітанський
 
Аенор
 
Вільгельм Ангулемський
 
Маргарита Тюреннська
 
П'єр
 
Єлизавета
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Генріх ІІ Плантагенет
 
 
 
 
 
Елеонора Аквітанська
 
 
 
 
 
Аймер
 
 
 
 
 
Аліса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Іоанн Безземельний
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ізабелла
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Генріх III
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред.ред. код]

  1. Documents of the baronial movement of reform and rebellion, 1258–1267 [1] Oxford University Press-1973, ISBN 0-19-822222-X
  2. Given-Wilson, Chris (1996). An Illustrated History of Late Medieval England. Manchester, England: Manchester University Press. p. 87. ISBN 0-7190-4152-X

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Іоанн I Безземельний
Royal Arms of England (1198-1340).svg Король Англії
1216-1272
Royal Arms of England (1198-1340).svg Наступник
Едуард I Довгоногий
Попередник
Іоанн I Безземельний
Coat of arms of the Lordship of Ireland.svg Лорд Ірландії
1216-1272
Coat of arms of the Lordship of Ireland.svg Наступник
Едуард I Довгоногий
Попередник
Іоанн I Безземельний
Blason de l'Aquitaine et de la Guyenne.svg Герцог Аквітанії
1216-1272
Blason de l'Aquitaine et de la Guyenne.svg Наступник
Едуард I Довгоногий