Генріх II (король Кіпру)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генріх II
Henri II de Chypre
Король Кіпру
Початок правління: 1286
Кінець правління: 1324
Інші титули: король Єрусалиму
Попередник: Іоанн I
Наступник: Гуго IV
Дата народження: 1270
Місце народження: Нікосія
Дата смерті: 31 серпня 1324(1324-08-31)
Місце смерті: Строволос
Дружина: Констанція Сицилійська
Династія: Лузіньяни
Батько: Гуго III
Мати: Ізабела Ібелін

Генріх II (*1270 — †31 серпня 1324) — король Кіпру у 12851324 роках, король Єрусалиму у 12851291 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Війна з мамлюками[ред.ред. код]

Герб Генріха II, короля Кіпру та Єрусалиму

Походив з династії Лузіньянів. Син Гуго III, короля Кіпру та Єрусалиму, й Ізабели Ібелін. Про молоді роки мало відомостей. Став королем у 1285 році після смерті свого брата Іоанна I. Спочатку зовнішня ситуація сприяла новому королю — помер сильний ворог Карл I Анжуйський, на деякий час сили султанів Єгипту відполікали монгольські володарі Ірану. Цим вирішив скористатися Генріх II. Він уклав союз із тамплієрами, які допомогли захопити Акру (1286 рік), столицю Єрусалимського королівства. До того її утримувала загола сицилійців на чолі із Гуго Пелеріном. Піля цього успіху усе Єрусалимське королівство підпорядкувалося Генріхові II.

Втім почалися конфлікти з мамлюками Єгипту. Султан Калаун почав нову війну з метою захопити палестинські міста, що залишилися у європейців. У 1287 році було захоплено Лаодікею, а у 1288 році — Триполі. У 1289 році Генріху II вдалося укласти мир на 2 роки. Спроба продовжити мир з новим султаном — аль-Ашрафом Халілем — виявилася невдалою. У 1291 році почалася нова війна із Єгиптом. Того ж року Генріх II втратив Тір, Бейрут, а зрештою й Акру, останнє місто хрестоносців на узбережжі. З цього моменту він залишається лише титулярним королем Єрусалиму.

Проте деякий час Генріх II мріяв повернути свої володіння. Для цього намагався укласти союз з Газан-ханом з монгольської династії Іль-ханів. Також були здійснені спроби влаштувати економічну блокаду Єгипту. Втім ці спроби виявилися невдалими.

Боротьба з братами[ред.ред. код]

Після поразок від мамлюків Генріх II вирішив більше часу приділяти справам Кіпру. Він намагався зміцнити королівську владу, приборкати знать, поліпшити правосуддя. Цьому заважали заколоти баронів та хвороба короля. У 1303 році проти Генріха II влаштував змову його брат Гі, проте зазнав поразки й був страчений. У 1306 році іншому брату Аморі вдалося захопити владу. Він оголосив себе регентом, а короля відправив у заслання до Кілікійської Вірменії. Втім у 1310 році Аморі було вбито й Генріха II повернуто до Кіпру. З цього моменту він став більше покладатися на лицарів ордену іоаннітів, яким було надано численні привілеї. До того ж Генріх II запроторив до в'язниці ще одного брата Емері, підозрюючи того у змові. У 1312 році вітав рішення папи римського Клемента V щодо розпуску ордену тамплієрів, з яким у нього постійно були суперечки. Король активно займався передачу земель та мана тамплієрів до ордену госпітальєрів (1313 рік).

В подальші роки займався справами Кіпру, зміцнюючи свою владу. Помер 31 серпня 1324 року.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Констанція (1303–1344), донька Федеріго II, короля Сицилії

Дітей не було

Джерела[ред.ред. код]

  • Edward Peters: Henry II. of Cyprus, Rex inutilis. A footnote to Decameron 1.9. Speculum 72/ 3, 1997, S. 763–775
  • Steven Runciman: Geschichte der Kreuzzüge. 3. Auflage. Deutscher Taschenbuch-Verlag, München 2001, ISBN 3-423-30175-9.