Генріх I де Гіз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генріх I де Гіз
HenriIducdeGuise.jpg
Народився 31 грудня 1550(1550-12-31)
Жуенвіль
Помер 23 грудня 1588(1588-12-23) (37 років)
замок Блуа
вбито
Діяльність політик, військовий очільник
Титул герцог
Конфесія католицтво
Батько Франсуа де Гіз
Матір Ганна д'Есте
Рід Гізи
Родичі Б
Дружина Катерина Клевська
Діти 7 синів та 7 доньок
Armoiries ducs de Guise.svg

Генріх I де Гіз (*Henri de Guise, 31 грудня 1550 —†23 грудня 1588) — французький аристократ, 3-й герцог Гіз, військовий та політичний діяч часів Релігійних війн, мав прізвисько Мічений (фр. Ba'afré).

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з впливового аристократичного роду Гізів. Син Франсуа де Гіза, лідера католиків, та Ганни д'Есте, онуки короля Людовика XII.

Вже у 13 років став учасником військових подій, був поряд з батьком під час облоги Орлеану у 1563 році. після вбивства останнього, поклявся помститися гугенотам. Втім Генріха відправили навчатися під опікою дядька Карла де Гіза, кардинала Лотаринзького. У 1565 році відправляється до Угорщини, де здобує військовий досвід беручи участь у війні з Османською імперією.

У 1567 році повертаєтсья до Франції, де хоробро б'ється проти гугенотів при Сен-дені. Згодом звитяжує у битві при Жарнаці, Монкотурі, обороні Пуатьє у 1569 році. Тоді ж стає коханцем Маргарита Валуа, маючи намір одружитися з нею й отримати право на трон. Втім проти цього виступили Катерина Медичі та король Карл IX, змусивши Генріха Гіза у 1570 році одружитися з Катериною Клевською.

Упродовж 1571 року Генріх Гіз на чолі католицької партії намагався збройно протидіяти посиленню впливу гугенотів на чолі із Гаспаром Коліньї. У 1572 році бере активну участь у Варфоломійській ночі, під час якої за його наказом знищили низку очільників гугенотів. Водночас він надав притулок своїм родичам-протестантам, зокрема бабці Рене Французькій.

У 1575 році у битві при Домрансе розбив німецьких найманців, що йшли на допомогу гугенотам. Під час переслідування ворога отримав поранення в обличя — звідси його прізвисько мічений. Цікаво, що таке саме прізвисько мав батька Генріха Гіза — Франсуа.

У 1576 році став ініціатором створення ліги на підтримки католицизму й знищення гугенотів. Поступово авторитет і вплив як лідера католиків зростає. Водночас втрачає повагу король Генріх III, який намагається замирити обидві сторони. Тоді король оголошення про вступ до Ліги, намагаючись її приборкати. Для вдоволення амбіцій Генріха де Гіза у 1579 році робить його кавалером елітарного ордену Святого Духа. Війна знову починається й завершується миром у Періге у 1580 році успіхом католиків. Втім це сприяє ще більшій славі Гіза.

У 1584 році став відомим план щодо оголошення Генріха Бурбона, короля Наварри, спадкоємцем трону у разі навернення того до католицтва. Ця звістка стала приводом до дії ліги тепер і проти короля. Того ж року Генріх де Гіз у Жуенвілі підписує угоду щодо фінансової підтримки ліги з боку Іспанії. У 1585 році Ліга змусила короля підписати з неї Немурський договір й знову розпочати війну проти протестантів. Протягом 1587 року Генріх Гіз здобуває перемоги при Віморі та Оно.

У 1588 році спалахнуло повстання містян Парижу проти короля Генріха III, який опинився в облозі у Луврі (так званий День барикад). Завдяки діям прибулого Генріха Гіза вдалося замирити парижан з королем. Навзаєм Генріх III погодився на усі умови Ліги, перш за все призначення Генріха Гіза генерал-лейтенантом королівської армії (тобто усі війська тепер підпорядковувалися Гізам).

Водночас за наполяганням ліги відбулися збори Генеральних Штатів, де планувалося отримати кошти на продовження війни проти гугенотів, заборонити короля визнавати спадкоємцем трону протестанта, наступним кроком могло бути визнання Генріха де Гіза спадкоємцем трону. Засідання Штатів проходили у замку Блуа.

23 грудня 1588 року король запросив Генріха Гіза та його брата Людовика, кардинала Гіза, до себе. Тут наказав своїй особистій охороні вбити обох Гізів, потім їх тіло порубали на шматки, спалили у каміні й викинули на зовні. Після цього Генріх III сказав матері: «Я знову король!».

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Катерина (1548–1633), донька Фрациска I Клевського, герцога Неверського

Діти:

  • Карл (1571–1640), 4-й герцог де Гіз.
  • Генріх (1572–1574).
  • Катерина (1573).
  • Людовик (1575–1621), кардинал де Гіз, архієпископ Реймський.
  • Карл (1576).
  • Марія (1577–1582).
  • Клод (1578–1657), герцог де Шеврез
  • Катерина (1579).
  • Христина (1580).
  • Франсуа (1581–1582).
  • Рене (1585–1626), абатиса монастиря Святого Петра у Реймсі.
  • Жанна (1586–1638), абатиса монастиря у Жуаррі.
  • Луїза Маргарита (1588–1631), спочатку дружина Франсуа де Бурбона-Конті, потім Франсуа де Бассомп'єра.
  • Франсуа Олександр (1589–1614), шевальє де Гіз.

Джерела[ред.ред. код]

  • Xavier Le Person, " Practiques " et " practiqueurs ". La vie politique à la fin du règne de Henri III (1584–1589), Genève, Droz, 2002.
  • N. M. Sutherland: The Assassination of Francois Duc de Guise, February 1563. In: The Historical Journal. 24, 1981, S. 279–295.