Генріх I (король Франції)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генріх I
Dei Gratia Francorum Rex
HendrikIFr.jpg
Король Франції
Правління 1027-1060
Коронація 14 травня 1027
Попередник Роберт II Побожний
Наступник Філіп I
Біографічні дані
Дата народження 4 травня 1008(1008-05-04)
Реймс
Дата смерті 4 серпня 1060(1060-08-04) (52 роки)
Вітрі-о-Лож
Місце поховання Абатство Сен-Дені, Париж, Франція
Дружина Матильда Фризька
Другий шлюб Анна Ярославна
Діти Філіп, Емма, Роберт, Гуго
Династія Капетинги
Батько Роберт II Побожний
Мати Констанція Арльська

Генріх I (фр. Henri I, *4 травня 1008 — †4 серпня 1060, Вітрі-о-Лож, поблизу Орлеана) — король франків, що правив між 1031 та 1060 роками, представник династії Капетингів, син короля Роберта II Побожного і Констанції Арльської.

Вже 1015 року його батько, Роберт II Побожний, оголошує Генріха герцогом Бургундським, а 1027 року, після смерті старшого брата — спадкоємцем престолу. Незважаючи на протидію Констанціі, що мала надію коронувати свого улюбленого сина Роберта, Генріха було короновано королем Франції в соборі Реймса 14 травня 1027 року за традицією Капетингів за життя батька. На той час правила першонародження у Капетингів не існувало, тому претензії Констанції були небезпідставними.

Ще до своєї коронації молодий Генріх разом з братами бере участь у бунті проти власного батька.

Одразу ж після смерті Роберта ІІ 1031 року починається відкрита боротьба Генріха з Робертом та Констанцією, що спираються на підтримку великих васалів та амбіційного Еда де Блуа. Новий король заручається підтримкою імператора Священної Римської імперії Конрада ІІ та особливо герцога Нормандії Роберта, якому в обмін військову допомогу віддає території у французькому Вексані. Констанція помирає 1034 року, і Генріху вдається за допомогою нормандців подолати опір васалів. Однак, щоб покласти край чварам, він змушений віддати Бургундію молодшому братові, який став родоначальником герцогського роду. Війна з Едом де Блуа та його прибічниками, на боці яких бере участь другий брат Генріха, Ед, продовжується. Після взяття Санса, полонення Еда і загального виснаження, війна припиняється 1039 року. Королівська влада у Франції була у той час слабка, але ще більш вона ослабла внаслідок інтриг матері Генріха, Констанції, і політики нормандських герцогів, яким Генріх примушений був робити великі поступки, щоб утвердитися на престолі.

Після смерті герцога Нормандії Роберта 1035 року Генріх намагається скористатися малолітством його позашлюбного сина Вільгельма для поширення свого впливу на Нормандію. Його армія відбирає назад землі у Вексані і проводить спустошливі вторгнення, все більше поглиблюючись у нормандські володіння.

Одночасно Генріх висуває до нового імператора Священної Римської імперії Генріха ІІІ претензії на Лотарингію 1046 р. Коли імператор викликає Генріха на поєдинок, останній вважає за краще втекти, тим більше, що ситуація в Нормандії ускладнюється, і Вільгельм Нормандський просить допомоги.

Заколот васалів Вільгельма охоплює Нижню Нормандію, Генріх стає на бік свого молодого племінника, якого пізніше називатимуть Вільгельмом Завойовником, в придушенні заколоту. 1047 року Генріх допомагає Вільгельму в вирішальній перемозі над васалами в битві в долині Дюн біля Кана.

Але вже через декілька років, коли Вільгельм, який був кузеном короля Англії Едуарда Сповідника (1042-66), одружується з Матильдою, донькою графа Фландрії Бодуена V, Генріх, зенепокоєний посиленням його могутності, переходить до відкритої ворожнечі з колишнім союзником, підтримує його ворогів і знову вторгається до Нормандії. У 1054 році в битві при Мортемері його військо зазнає поразки, і Генріх тимчасово примиряється з Вільгельмом. В 1058 році Генріх знову атакує Нормандію і знову зазнає поразки в битві при Варавілі. Військові невдачі Генріха в Нормандії призвели до дедалі більшого посилення Вільгельма Нормандського. Васали Генріха, в тому числі і його рідний брат Роберт Бургундський, визнавали його владу лише теоретично.

Протягом всього часу перебування Генріха на престолі, майже безперервних кровопролитних чвар, голоду, королівська влада, вкрай послаблена, здобула лише Сеноне, втративши Бургундію. Саме в цей час французькі єпископи проголошують Божий мир і Боже перемир'я.

Корону Франції успадкував його син Філіп I, якому було 7 років під час смерті Генріха; протягом шести років королева Анна Київська була регентом.

Шлюби і діти[ред.ред. код]

Спочатку Генріх був заручений з Матильдою, дочкою імператора Священної Римської імперії Конрада II, але шлюб не відбувся внаслідок передчасної смерті нареченої у 1034 році. 1043 року Генріх одружився з Матильдою, донькою маркграфа Фризії, проте через рік вона померла в результаті невдалого кесаревого перетину.

19 травня 1051 року у віці сорока років Генріх одружився удруге з Анною, молодшою донькою Ярослава Мудрого, яка була відома у Франції як Анна Руська або Анна Київська. Одруження відбулося в кафедральному соборі Реймса.

Від цього шлюбу народилося четверо дітей:

Попередник
Роберт II Побожний
Blason pays fr FranceAncien.svg Король Франції
1027-1060
до 1031 разом з Робертом II
з 1059 разом з Філіпом I
Blason pays fr FranceAncien.svg Наступник
Філіп I
Meuble héraldique Fleur de lys.svg Королі та імператори Франції 9871870 Meuble héraldique Fleur de lys.svg
987 996 1031 1060 1108 1137 1180 1223 1226
   Гуго Капет Роберт II Генріх I Філіп I Людовик VI Людовик VII Філіп II Людовик VIII   
1226 1270 1285 1314 1316 1316 1322 1328 1350
   Людовик IX Філіп III Філіп IV Людовик X Іоанн I Філіп V Карл IV Філіп VI   
1350 1364 1380 1422 1461 1483 1498 1515 1547 1559
   Іоанн II Карл V Карл VI Карл VII Людовик XI Карл VIII Людовик XII Франциск І Генріх II   
1559 1560 1574 1589 1610 1643 1715 1774 1792
   Франциск ІІ Карл IX Генріх III Генріх IV Людовик XIII Людовик XIV Людовик XV Людовик XVI   
1792 1804 1814 1824 1830 1848 1852 1870
     -   Наполеон I Людовик XVIII Карл X Луї-Філіп I - Наполеон III   

Королі ФранціїФранціяКапетингиВалуаБурбониБонапарти