Генріх I (король Франції)
| Генріх I, король Франції Henri I |
|||
 |
|||
| Генріх I, король Франції. | |||
|
|||
|---|---|---|---|
| Коронація: | 14 травня 1027, Реймський собор, Реймс, Франція | ||
| Співправительь: | Роберт II Благочестивий (14 травня 1027 — 20 липня 1031) | ||
| Попередник: | Роберт II | ||
| Наступник: | Філіп I | ||
|
|||
| 1016 — 1032 | |||
| Спадкоємець: | Роберт I | ||
| Народження: | 4 травня 1008 Шаблон:Родовища, Франція |
||
| Смерть: | 4 серпня 1060 (52 роки) близько Орлеана, Франція |
||
| Похований: | Абатство Сен-Дені, Париж, Франція | ||
| Династія: | Капетинги | ||
| Батько: | Роберт II Благочестивий | ||
| Мати: | Констанція Арльского | ||
| Дружина: | 1-а:Матильда фризька 2-я: Анна Київська |
||
| Діти: | Від 2-го шлюбу: сини: Філіп I, Роберт, Гуго Великий дочка: Емма |
||
Генріх I (фр. Henri I) (4 травня 1008 — 4 серпня 1060 Вітрі-о-Лож, поблизу Орлеану) — король франків, правив у 1031—1060 рр. Представник династії Капетингів. Син короля Роберта II і Констанції Арльської.
Вже в 1015 р. його батько, Роберт II, оголошує Генріха герцогом Бургундським, а в 1027 р., після смерті старшого брата — спадкоємцем престолу. Незважаючи на протидію Констанціі, що мала надію коронувати свого улюбленого сина Роберта, Генріха було короновано королем Франції в соборі Реймсу 14 травня 1027 за традицією Капетингів за життя батька. (На той час правила першонародження у Капетингів не існувало, тому претензії Констанції були не безпідставними).
Ще до своєї коронації молодий Генріх разом з братами бере участь у бунті проти власного батька.
Одразу ж після смерті Роберта ІІ 1031 починається відкрита боротьба Генріха з Робертом та Констанцією, що спираються на підтримку великих васалів та амбіційного Еда де Блуа. Новий король заручається підтримкою імператора Священної Римської Імперії Конрада ІІ та особливо герцога Нормандії Роберта, якому в обмін військову допомогу Генріх віддає території у французькому Вексані. Констанція помирає 1034 року і Генріху вдається за допомогою нормандців подолати опір васалів. Однак щоб покласти край чварам, він змушений був віддати Бургундію молодшому братові, який став родоначальником герцогського роду. Війна з Едом де Блуа та його прибічниками, на боці яких бере участь другий брат Генріха, Ед — продовжується. Після взяття Сансу, полонення Еда і загального виснаження, війна припиняється 1039. Королівська влада у Франції була у той час слабка, але ще більш вона ослабла внаслідок інтриг матері Генріха, Констанції, і політики нормандських герцогів, яким Генріх примушений був робити великі поступки, щоб утвердитися на престолі.
Після смерті герцога Нормандії Роберта 1035 Генріх намагається скористатися малолітством його позашлюбного сина Вільгельма для поширення свого впливу на Нормандію. Його армія відбирає назад землі у Вексані і проводить спустошливі вторгнення, все більш поглиблюючись у нормандські володіння. Одночасно Генріх висуває до нового імператора Священної Римської Імперії Генріха ІІІ претензії на Лотарінгію 1046. Коли імператор викликає Генріха на поєдинок, останній вважає за краще втекти, тим більше, що ситуація в Нормандії ускладнюється і Вільгельм нормандський просить допомоги. Заколот васалів Вільгельма охоплює Нижню Нормандію, Генріх стає на бік свого молодого племінника, (якого пізніше називатимуть Вільгельмом Завойовником), в придушенні заколоту. У 1047, Генріх допомагає Вільгельму в вирішальній перемозі над васалами в битві в долині Дюн біля Кану. Але вже декількома роками пізніше, коли Вільгельм, який був кузеном короля Англії Едуарда Сповідника (1042-66), одружується на Матильді, дочці графа Фландрії Бодуена V, Генріх, зенепокоєний посиленням його могутності, переходить до відкритої ворожнечі з колишнім союзником, підтримує його ворогів і знову вдирається до Нормандії . У 1054 в битві при Мортемері його військо зазнає поразки і Генріх тимчасово примирюється з Вільгельмом. В 1058 Генріх знову атакує Нормандію і знову зазнає поразки в битві при Варавілі. Військові невдачі Генріха в Нормандії призвели до все більшого посилення Вільгельма нормандського. Васали ж Генріха, в тому числі і його рідний брат Роберт бургундський, визнавали його владу лише теоретично.
Протягом всього часу перебування Генріха на престолі, майже безперервних кровопролитних чвар, голоду, королівська влада, вкрай послаблена, здобула лише Сеноне, втративши Бургундію. Саме в цей час французькі єпископи проголошують Божий мир і Боже перемир'я.
Корону Франції успадкував його син Філіп I, якому було 7 років під час смерті Генріха; протягом шести років королева Анна Київська була регентом.
Шлюби і діти [ред.]
Спочатку Генріх був обручений з Матильдою, дочкою імператора Священної Римської імперії Конрада II, але шлюб не відбувся внаслідок передчасної смерті нареченої в 1034 р. У 1043 р. Генріх одружувався на Матильді, дочки маркграфу Фрізії, проте через рік вона померла в результаті невдалого кесарева перетину.
19 травня 1051 р. у віці сорока років Генріх одружився удруге — на Анні, молодшій дочці Ярослава Мудрого (була відома у Франції як Анна Руська або Анна Київська). Одруження відбулося в кафедральному соборі Реймсу.
Від цього шлюбу народилося четверо дітей:
- Філіп I (1052—1108), наступник Генріха на королівському престолі
- Роберт (1054—1063)
- Едігна (Ема) (1055—1109)
- Гуго Великий, граф Вермандуа (1057—1102
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Королі Франції — Франція — Капетинги — Валуа — Бурбони — Бонапарти |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
