Генрі Перселл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генрі Перселл
Henry Purcell
фотографія
Генрі Перселл, портрет роботи Джона Клостермана
Основна інформація
Дата народження 10 вересня 1659(1659-09-10)
Місце народження Лондон
Дата смерті 21 листопада 1695(1695-11-21) (36 років)
Професія композитор

Генрі Перселл (Henry Purcell, ˈpɜrsəl;[1]) (* 10 вересня 1659 — †21 листопада 1695) — англійський композитор ірландського походження епохи бароко.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Лондоні у сім'ї музикантів. В отроцтві (до 1673) співав у Королівській капелі, потім ставши помічником Джона Хінгстона, якого в 1683 змінив на посаді органного майстра і королівського зберігача музичних інструментів. У 1677 був Призначений постійним композитором для оркестру Скрипки короля (composer-in-ordinary for the King's violins), а в 1679 змінив свого вчителя Джона Блоу на посаді органіста Вестмінстерського абатства. У 1680 або 1681 одружився і приблизно тоді ж почав писати музику для театру. У 1682 був призначений органістом Королівської капели. Повноваження Перселла як придворного музиканта були підтверджені королями Яковом II (1685) і Вільгельмом III (1689); під час коронації обох королів Перселл виконував обов'язки другого органіста. Останньою церемонією, для якої Перселл написав музику, став похорон королеви Марії (початок 1695). Перселл помер у кінці того ж року, 26 листопада він був похований у Вестмінстерському абатстві.

Творчість[ред.ред. код]

Творчість Перселла охоплює широкий спектр жанрів — це театральна, церковна та світська вокальна й інструментальна музика. У своїх творах композитор перетворив традиції англійського відродження, а також сучасної йому французької та італійської музики, а також національного фольклору. Володіння гомофонно-гармонічним письмом і технікою генерал-баса поєднується з майстерністю поліфоніста. Гармонія Перселла багатоманітна, включає риси модальності та хроматичні звороти, багатоманітною його музика є і у ритмічному відношенні.

Значну частину театральної музики складають уривки до розмовною драмам, проте в останні 5 років життя він склав 5 семи-опер (semi-opera, лат. «напів-опера») з численними сольними та хоровими вокальними номерами, інструментальними прелюдії й симфоніями, танцями, варіаціями. Найвідоміший твір композитора — опера «Дідона і Еней» — вважається першою англійською оперою. В цьому творі поєдналися традиції французької та італійської опери з англійським мадригалом і інструментальним стилем, виробленим композитором. Опері властивий бароковий принцип антитез — протиставлення грубуватого гумору, гротеску й витонченої лірики надають опері глибокого драматизму, що відрізняє її від опер континентальної Європи того часу.

Інструментальна творчість Перселла включає переважно твори для клавіру та твори струнних інструментів. У клавірній музиці Перселл продовжує досягнення У. Берда, Дж. Булла та інших англійських верджиналістів. Скрипкова музика спирається на досягнення італійської школи — С.Россі, Дж. Б. Віталі та інші. В церковній музиці важливе місце займають гімни (anthems) які вплинули на творчість Г. Ф. Генделя.

Спадщина[ред.ред. код]

Театральна музика
  • опера «Дідона і Еней» (Dido and Aeneas, 1689);
  • семі-опери «Діоклетіан» (Dioclesian, 1690), «Король Артур, або Британський герой» (King Arthur, or The British Worthy, 1691), «Королева фей» (The Fairy Queen, 1692), «Королева індіанців» (The Indian Queen, 1695), «Буря» (The Tempest, 1695);
  • пісні та інші музичні номери, приблизно до 40 п'єс.
Церковна музика
  • близько 65 повних і строфічних гімнів, в тому числі My heart is inditing (1685), Rejoice in the Lord Alway (ок. 1683);
  • Ранкова й вечірня служба (Morning and Evening Service) B-dur;
  • Magnificat и Nunc dimittis g-moll;
  • Те Deum и Jubilate D-dur (1694); Jehovah quam multi sunt, псалророгппасаап
  • 24 оди і привітальні пісні для хору та інструментів, в тому числі Welcome to all the pleasures (на день св. Цецилії, 1683), Hail, bright Cecilia (на день св. Цецилії, 1692), Come, ye sons of art away (на день нарождення королеви Марії, 1694); «Траурна музика для королеви Марії» (Queen Mary's Funeral Music, 1695);
  • Понад 100 пісень для голосів і цифрованого баса;
  • Понад 50 пісень для 2-3 голосів і цифрованого баса;
  • Бл. 60 п'єс для 3-4 гол.
Інструментальна музика
  • 13 фантазій для 3-5 віол (бл. 1680);
  • 2 In Nomine для віол (бл. 1680);
  • Чакона (Chacony) g-moll для 4 струнних;
  • 22 сонати для 2 скрипок, бас віоли і цифрованого баса (бл. 1680, опубліковано 1683,1697);
  • 8 сюїт (опубліковано 1696) і ін твори для клавіра (спінет);
  • 5 волюнтаріїв для органу.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Wells, J.C., Longman Pronunciation Dictionary. Harlow, Essex: Longman. ISBN 0-582-36467-1