Генрі Сесіл Джон Хант

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Джон Хант (англ. Henry Cecil John Hunt Hunt, 22 червня 1910(19100622), Сімла — 8 листопада 1998, Хенлі) — видатний британський альпініст, бригадний генерал у відставці, лорд, кавалер орденів Британської імперії 3-го ступеня і «За бездоганну службу», керівник першої успішної експедиції на найвищу вершину світу Еверест.

Біографія[ред.ред. код]

Джон Хант народився в місті Сімла (Індія) в сім'ї офіцера. Ще маленькою дитиною він втратив батька, який загинув в Першій світовій війні і виховувався мамою, яка була сувора і дещо стримана. В навчанні був типовим відмінником, вчився в Королівському військовому коледжі в Сандхерсті (пізніше академія), де по закінченні отримав золоту медаль і був нагороджений мечем. Повернувся в Індію вже як офіцер британської армії. Брав участь у Другій світовій війні.

В 1930-1950-і рр.. здійснив альпіністські експедиції в Альпи, Гімалаї, на Кавказ. Прославився як керівник експедиції, учасники якої новозеландець Едмунд Хілларі (1919–2008) і шерп Тенцінг Норгей (1914–1986) вперше 29 травня 1953 р. досягли вершини Евересту.

Як описує Тенцінг Норгей в своїй книжці «Тигр снігів» — «Спочатку її (експедицію) очолив Ерік Шіптон. Потім його замінив полковник Джон Хант; він багато років прожив в Індії і зробив не одне сходження. Хант — ми звали його полковник Сагіб — при підготовці сходження на Еверест часом вів справу так, ніби ми складали військовий підрозділ, але був завжди справедливий і уважний. І якщо часом справи не ладналися, то полковник Хант лаявся на найчистішому хінді. У той же час Хант, при закиданні припасів у верхній табір для Тенцинга і Хілларі, ледь не поплатився життям.»

Кавказ, 12 липня 1958 року.

Одна з перших публікацій самих учасників британської експедиції 1953 на Еверест з'явилася в липневому номері журналу «The National Geographic Magazine» за 1954 рік (нині — всесвітньо відомий «National Geographic»).

Був добре знайомий з радянськими альпіністами, в тому числі з відомим грузинським альпіністом, заслуженим майстром спорту СРСР, Міхаїлом Хергіані (1935–1969), з яким він вперше зустрівся на Північному Кавказі під Ельбрусом в 1958 році і смерть якого пізніше боляче переживав. «…Ми сумуємо за ним, ми стали біднішими після його кончини. Він був не просто справжнім чоловіком, він був „Тенцинг“ серед них.» (Сер Джон Хант).

Керував англо-радянською експедицією на Памір, в результаті якої було здійснено перше сходження на пік Комунізму (1962).

Помер через три роки після перенесеної операції на серці на 89-му році життя 8 листопада 1998 року в містечку Хенлі-на-Темзі[en].

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]