Генрі Фіцрой

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генрі Фіцрой
Henry FitzRoy
Boy with marmoset.jpg
Ганс Гольбейн молодший, близ. 1525
1-й герцог Ричмонд
Початок правління: 1525
Кінець правління: 1536
Інші титули: 1-й герцог Сомерсет
Попередник: титул присвоєний вперше
Наступник: рід пресікся
Дата народження: 15 червня 1519(1519-06-15)
Місце народження: монастир Святого Лаврентія, Блекмор графство Ессекс, Англія
Дата смерті: 22 липня 1536(1536-07-22) (17 років)
Місце смерті: Сент-Джеймський палац, Лондон
Дружина: леді Мері Говард
Діти: не було
Батько: Генріх VIII, король Англії
Мати: Елізабет Блаунт

Ге́нрі Фі́црой, 1-й герцог Ри́чмонд і Со́мерсет (англ. Henry FitzRoy, 1st Duke of Richmond and Somerset, *15 червня 1519 — †22 липня 1536) — офіційно визнаний позашлюбний син короля Англії Генріха VIII і Елізабет Блаунт. Не зважаючи на своє походження, довгий час вважався вірогідним спадкоємцем англійського престолу[1].

Біографія[ред.ред. код]

Генрі Фіцрой народився в монастирі Святого Лаврентія в Блекморі, графство Ессекс, 15 червня 1519 року. Його хрещеним батьком став кардинал Томас Уолсі, лорд-канцлер Генріха VIII. 7 червня 1525 року Фіцрой був посвячений в кавалери ордена Підв'язки, а 18 червня його проголосили пером і король подарував хлопчикові титули герцога Ричмонда і Сомерсета та графа Ноттінгема, що традиційно призначалися для принців крові[2]. У тому ж році йому було дарувано звання лорда-адмірала Англії, Ірландії, Уельса, Нормандії, Гасконії і Аквітанії, а також безліч інших посад. Генріх будував плани відносно проголошення Фіцроя королем Ірландії, а присвоєнням йому почесних титулів було підготовкою до цього.

Його дружина, Катерина Арагонська, серйозно побоювалася, що за відсутністі спадкоємця чоловічої статі король, в обхід своєї доньки Марії, зробить своїм наступником бастарда. Хоча титул спадкоємиці, принцеси Уельської, носила Марія[3].

Фіцрой тим часом жив в замку Шеріфф Хаттон (англ. Sheriff Hutton Castle) в Йоркширі. Його батько приділяв особливу увагу освіті і вихованню сина. У юного герцога Ричмонда була належна принцові багаточисельна свита і кращі вчителі. Одним з його наставників був Річард Крок, філолог з Кембріджа, що викладав йому латину і давньогрецьку. В десять років хлопчик вже перекладав уривки з творів Цезаря і Вергилія. Також в програму були включені уроки співу і гри на верджінелі, їзда верхи, стрільба з лука і полювання, яким Фіцрой присвячував все більше часу.

Восени 1532 року Фіцрой супроводжував Генріха на зустріч в Кале з королем Франції Франциском I, а потім поїхав в Париж разом з поетом Генрі Говардом, графом Сурреєм, де залишався до вересня 1533 року. Після повернення до Англії Фіцрой повінчався з леді Мері Говард, дочкою Томаса Говарда, 3-го герцога Норфолка, і його дружини леді Елізабет Стеффорд. Весілля відбулося 28 листопада 1533 року. Шлюб Фіцроя з єдиною донькою Норфолка був завершальним кроком в приготуваннях до звання спадкоємця престолу. Передбачалося, що незабаром подружжя Ричмонд відправиться до Ірландії, але їм довелося залишитися в Англії, ймовірно, через слабке здоров'я Генрі[4].

У червні 1536 року, після страти Анни Болейн і одруження короля на Джейн Сеймур, парламент прийняв другий Акт про наслідування престолу[5], згідно з яким леді Марія, принцеса Єлизавета і Генрі Фіцрой оголошувалися незаконнонародженими. Враховуючи відсутність у короля законних спадкоємців, йому було надано право призначити наступника на власний вибір. Багато хто вважав, що Генріх неодмінно віддасть перевагу сину[4].

Але 22 липня Фіцрой раптово помер від швидкоплинних сухот. Герцог Норфолк отримав наказ організувати скромні похорони. Генрі Фіцроя поховали в Тетфорді, але незабаром після ліквідації монастирів його тіло було перезаховане в церкві Святого Архангела Михаїла у Саффолці, фамільній усипальні роду Говардів.

MaryHowardDuchessOfRichmond.jpg Horenbout HenryFitzRoy.jpg St james palace.jpg
Леді Мері Говард, герцогиня Ричмонд
(ескіз до портрету)
Ганс Гольбейн молодший
близ. 1533
Генрі Фіцрой
мініатюра Лукаса Хорнболта
близ. 1534-1535
Сент-Джеймський палац
місце смерті Генрі Фіцроя

Образ в мистецтві[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Эриксон К. Мария Кровавая. — М.: АСТ, 2001. — Часть 1, глава 4. — ISBN 5-17-004357-0
  2. Титул графа Ричмонда носив Генріх VII Тюдор перед сходженням на престол. Графство Ноттінгем належало Річарду, молодшому синові короля Едварда IV. Титул герцога Сомерсета був відновлений у 1397 році для нащадків Джона Гонта, герцога Ланкастера. Эриксон К. Мария Кровавая. — М.: АСТ, 2001. — Часть 1, глава 6. — ISBN 5-17-004357-0
  3. Перфильев О. Жёны Синей Бороды. — М.:ОЛМА-ПРЕСС, 1999. — стр. 130—131. — ISBN 5-224-00599-X
  4. а б Эриксон К. Мария Кровавая. — М.: АСТ, 2001. — Часть 2, глава 16. — ISBN 5-17-004357-0
  5. Первий Акт про наслідування престолу був прийнятий у 1534 році. Відповідно до його умов принцеса Марія оголошувалася незаконнонародженою, а титул спадкоємиці престолу переходив до принцеси Єлизавети, доньки короля Генріха і Анни Болейн.

Джерела[ред.ред. код]

  • Перфильев Олег. Жёны Синей Бороды. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 1999. — 415 с. — 7 000 экз. — ISBN 5-224-00599-X
  • Эриксон Кэролли. Мария Кровавая. — М.: АСТ, 2001. — 640 с. — (Историческая библиотека). — 5 100 экз. — ISBN 5-17-004357-0

Посилання[ред.ред. код]