Гентський вівтар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вівтар у розкритому вигляді
Вівтар у закритому вигляді

Гентський вівтар, Гентський Агнець Божий (нід. Het Lam Gods) створений на замовлення Йоса Вейдта (нід. Joos Vijdt) для своєї сімейної капели Івана Богослова в Гентському соборі Святого Бавона. У написі на вівтарі йдеться про те, що він був розпочатий Губертом ван Ейком, «найбільшим з усіх», і закінчений його братом Яном, «другим в мистецтві». Освячено вівтар 6 травня 1432 року.

Вівтар складається з 24 панелей, на яких зображено 258 людських фігур. Висота вівтаря в центральній частині сягає трьох з половиною метрів, ширина (у розкритому вигляді) — п'яти метрів. Картини, з яких складається вівтар, розташовані на зовнішній і внутрішній стороні вівтаря.

Зовнішня сторона вівтаря[ред.ред. код]

У закритому вигляді — на зовнішній стороні вівтаря зображені донатор і його дружина, що моляться перед статуями Іоанна Хрестителя та Іоанна Богослова. У середньому ряду зображена сцена Благовіщення. Фігури Діви Марії і архангела Гавриїла розділені зображенням вікна, що в ньому видно міський пейзаж, який, як вважається, відповідав виду з вікна в будинку Вейдтів. У верхньому ряду картин представлено фігури старозавітних пророків і язичницьких пророків, що передбачили пришестя Христа.

Внутрішня сторона[ред.ред. код]

У розкритому вигляді розміри вівтаря збільшуються вдвічі.

У центрі верхнього ряду зображений Бог-Отець, що сидить на престолі (за деякими джерелами — Христос). Біля ніг Бога-Отця лежить корона, що символізує перевагу над усіма царями. Ліворуч і праворуч від престолу зображення Богоматері та Іоанна Хрестителя. Далі йдуть зображення янголів, що грають на інструментах. Янголів зображено без крил. Один з янголів грає на органі з металевими трубами. Завершують ряд оголені фігури Адама і Єви. Над Адамом і Євою розташовані сцени вбивства Каїном Авеля та жертвоприношення Каїна й Авеля.

У середині нижнього ярусу сцена поклоніння жертовного агнця, що символізує Христа. Перед жертовником розташований фонтан. Зліва від фонтану — група старозавітних праведників, праворуч — апостоли, за ними папи і єпископи, ченці і миряни. На правих бічних стулках зображено походи пустельників і пілігримів. На лівих стулках — хода воїнства Христового і Праведних Суддів.

Верхній ряд[ред.ред. код]

Нижній ряд[ред.ред. код]

Історія вівтаря[ред.ред. код]

У 1566 році, під час боротьби Фландрії проти Іспанії вівтар перенесли з церкви в башту Святого Бавона, а потім у ратушу. Протестанти, що здобули гору в Генті, вирішили подарувати вівтар англійській королеві Єлизаветі в подяку за допомогу у війні. Спадкоємець замовника вівтаря був проти і домігся того, щоб вівтар залишився в місті. Після переходу влади до католиків в 1584 році вівтар встановили на колишньому місці. У 1781 році австрійський імператор Йосиф II під час відвідування собору висловив невдоволення оголеними фігурами Адама і Єви. Стулки з їхніми фігурами було знято та перенесено в церковну бібліотеку.

У 1792 році французи вивезли чотири центральні частини вівтаря в Лувр. Наполеон хотів отримати і бічні стулки вівтаря. Було запропоновано обміняти ці частини вівтаря на картини Рубенса, але влада Гента відмовилися від обміну. Людовик XVIII, що став королем Франції після поразки Наполеона, в 1815 році повернув містові Гент чотири стулки.

Пізніше вікарій собору викрав кілька стулок, і продав їх брюссельському торговцю. Антиквар Ньівенхейс і колекціонер Соллі перепродали стулки прусському королю Фрідріху Вільгельму III для Берлінського королівського музею.

У 1861 році уряд Бельгії за 50 000 франків викупив стулки з зображеннями Адама і Єви. Частини вівтаря було поміщено в музеї Брюсселя.

Під час Першої світової війни німецькі війська, що вступили до Бельгії в 1914 році, намагалися знайти частини Гентського вівтаря у Брюсселі та Генті. Канонік собору Святого Бавона ван ден Гейн з чотирма помічниками переховували частини вівтаря до 1918 року. За умовами Версальського мирного договору містові Гент повернули бічні стулки, придбані Пруссією в 1821 році для Берлінського музею.

У ніч з 10 на 11 квітня 1934 року було викрадено стулку вівтаря з зображенням «Праведних суддів». Єпископ Гента отримав вимогу виплатити 1 млн бельгійських франків за стулку. 25 листопада 1934 р. Мешканець Гента Арсен Кудертір, вмираючи, повідомив на сповіді, що викрав стулку і заховав її у столі. Стулку виявити не вдалося, і в 1945 році її було замінено копією роботи художника ван дер Фекена.

16 травня 1940 вівтар на трьох вантажівках було вивезено до Південної Франції. Вівтар було поміщено на зберігання в замок По. З нацистським урядом було підписано угоду про те, що вівтар можна буде вилучити із замку тільки за згодою трьох сторін — бургомістра Гента, представника уряду Віші і німецького уповноваженого. У вересні 1942 представники Німеччини зажадали передати їм Гентський вівтар. З замку По Гентський вівтар перевезли в Париж і об'єднали з художніми цінностями, відібраними для музею Гітлера в Лінці і для приватної колекції Герінга. Далі вівтар переправили до замку Нойшванштайн в Альгау.

Наприкінці війни нацистським уроядом було ухвалене рішення евакуювати культурні скарби в покинуті соляні шахти. Так само вчинили й з Гентським вівтарем. 8 травня 1945 року Третя американська армія захопила шахти. Вівтар доправили в Мюнхен, а 20 серпня 1945 року вівтар повернувся до Бельгії.

Інші деталі[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Early Netherlandish Triptychs (англ.). University of California Press (1969).
  • Peter Schmidt The Adoration Of The Mystic Lamb (англ.). Ludion (2001).
  • Elisabeth Dhanens: Van Eyck. The Ghent Altarpiece. Lane Press, London 1973, ISBN 0-7139-0407-0.
  • Esther Gallwitz: Ein wunderbarer Garten. Die Pflanzen des Genter Altars. Insel-Verlag, Frankfurt/M. 1996, ISBN 3-458-33553-6.
  • Volker Herzner: Jan van Eyck und der Genter Altar. Edition Werner, Worms 1995, ISBN 3-88462-125-4.
  • Caterina Limentani Virdis, Mari Pietrogiovanna: Flügelaltäre. Bemalte Polyptychen der Gotik und Renaissance („I polittici“). Hirmer Verlag, München 2001, ISBN 3-7774-9520-4.
  • Otto Pächt: Van Eyck. Die Begründung der altniederländischen Malerei. 4. Aufl. Prestel Verlag, München 2007, ISBN 978-3-7913-2720-4.
  • Erwin Panofsky: Die altniederländische Malerei. Ihr Ursprung und Wesen („Early Netherlandish Painting“). DuMont, Köln 2001, ISBN 3-7701-3857-0 (2 Bde.).
  • Peter Schmidt: Der Genter Altar. 2. Aufl. Verlag Urachhaus, Stuttgart 2007.
  • Peter Schmidt: Het Lam Gods. Davidsfonds, Leuven 2005, ISBN 90-77942-03-3.
  • Norbert Schneider: Jan van Eyck, Der Genter Altar. Vorschläge für eine Reform der Kirche. Fischer Taschenbuchverlag, Frankfurt/M. 1997, ISBN 3-596-23933-8.

Посилання[ред.ред. код]