Геніюш Лариса Антонівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Геніюш Лариса Антонівна
Геніюш Ларыса Антонаўна
Геніюш Лариса, 1937.
Геніюш Лариса, 1937.
При народженні Міклашевич Лариса Антонівна
Дата народження 9 (22) серпня 1910(1910-08-22)
Місце народження Маєток Жлобавці, Гроденщина
(Білорусь)
Дата смерті 7 квітня 1983(1983-04-07) (72 роки)
Рід діяльності письменниця, поетка, громадський діяч

Лари́са Анто́нівна Ге́ніюш (дівоче прізвище Міклаше́вич; *9 (22) серпня 1910(19100822), Жлобавці — †7 квітня 1983) — білоруська поетка, письменниця, громадський діяч.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство і юність[ред.ред. код]

Народилася 9 серпня 1910 році в маєтку Жлобавці Волковиської волості Гродненського повіту (тепер Волковиський район Гродненської області) у багатодітній сім'ї заможного селянина-землевласника. Вчилася у польскій школі, у 1928 році закінчила Волковиську польску гімназію. У цей час ознайомлюється з всесвітньою літаратурою — польскою, скандинавською, англійською класикою. Розпочинає писати вірші.

Життя у Празі[ред.ред. код]

3 лютого 1935 року одружилася зі студентом-медиком Янкою Геніюшом, який навчався у Карловому університеті (Прага). 1937 року, після народження сина Юрія, виїхала до чоловіка у Прагу. Там сусідкою Геніюшів була Олександра Косач-Шимоновська, сестра Лесі Українки — авторки, чия творчість вплинула на Ларису. Перші свої вірші поетка опублікувала 1939 року в берлінській газеті білоруських емігрантів «Раніца». 1942 року побачила світ перша збірка її поезій «Від рідних нив», наповнених ностальгією та роздумами про долю її покинутої Батьківщини.

Арешт та засудження[ред.ред. код]

Після звільнення Чехії від фашистів Лариса з чоловіком і сином жила під Прагою, в містечку Вімперк. 5 березня 1948 органи МДБ заарештували Ларису і Янку. Обоє перебували у в'язницях Чехословаччини, Львова, від жовтня 1948 року в тюрмі Мінська. Тут Ларису Геніюш допитував сам міністр держбезпеки БРСР Лаврентій Цанава. Поетеса мужньо витримала тортури.

7 лютого 1949 Ларису і Янку Геніюшей засудили на 25 років кожного. Покарання поетеса відбувала в таборах Комі АРСР. Вона показала приклад феноменальної духовної міцності, об'єднала навколо себе не тільки білорусів, але і в'язнів інших національностей, писала вірші. Серед ув'язнених Ларису Геніюш звали «Матір'ю», її вірші називали «глюкозою», завчали їх напам'ять, як молитви. За ґратами Геніюш провели 8 років, вийшли на волю 1956 року.

Трагічна доля спіткала й інших Міклашевичів: у Казахстані померли матір (1945) і дві сестри; брат Аркадій — солдат армії Андерса — загинув 27 липня 1944 у битві під Монте-Касинь в Італії; другий брат, Ростислав, загинув 26 (28?) квітня 1945 під Берліном в армії Костюшки.

Бібліографія[ред.ред. код]

Збірники поезіі[ред.ред. код]

  • 1942 — «Від рідних нив» («Ад родных ніў»)
  • 1967 — «Невідам з Немана» («Невадам зь Нёмана»)
  • 1982 — «На чебрецю настояна» («На чабары настоена»)
  • 1987 — «Дев'ять віршів» («Dzieviać vieršaŭ»)
  • 1990 — «Білий сон» («Белы сон»)
  • 1992 — «Вірші: рукописний збірник з 1945—1947 роки» («Вершы: рукапісны зборнік з 1945-47 г.г»)
  • 1997 — «Вибрані вірші» («Выбраныя вершы»)
  • 2000 — «Гостина» («Гасціна»)
  • 2000 — «Вибрані твори» («Выбраныя творы»)

Поетичні книжки для дітей[ред.ред. код]

  • 1972 — «Казки для Михаськи» («Казкі для Міхаські»)
  • 1976 — «Доброго раночку, Олесю» («Добрай раніцы, Алесь»)

Інші твори[ред.ред. код]

  • 1990 — «Сповідь» («Споведзь»)
  • 1992 — «Мати і син» («Маці і сын»)
  • 2005 — «Щоби ви знали: з епістолярної спадщини» («Каб вы ведалі: з эпісталярнай спадчыны»)

Спогади[ред.ред. код]

  • Наталія Кравчук. «За любов до Білорусі — 25 літ таборів». Газета «Вісник + К» (Луцьк, Україна), 22 квітня 2010 р., с. 15.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]