Географія В'єтнаму

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карта В'єтнаму

Географія В'єтнаму

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Територія В'єтнаму видовжена в меридіональному напрямі (відстань між крайніми північною і південною точками – бл. 1750 км), а в широтному напрямі її протяжність від 616 км на півночі (від Монгкая до в'єтнамсько-лаоського кордону) до 46,5 км в центральній частині (в області Чунгбо). Довжина берегової лінії, що нагадує букву S, становить 3260 км. Положення В'єтнаму на стику декількох природних зон, а також наявність древньої геологічної структури визначають різноманітність його природних умов. Більше 3/4 тер. країни займають гори, плато і плоскогір'я вис. до 3143 м. На узбережжі – низовини (г.ч. в дельтах р. Хонгха на півн. і Меконг – на півдні). Клімат тропічний мусонний. Восени часті тайфуни і паводки.

Рельєф[ред.ред. код]

В'єтнамський пейзаж.

Від північного кордону країни в південно-східному напрямі простягся хребет Хоангльєншон (в перекладі «Головна гірська гряда»), який є вододілом рік Хонгха (Червона) і Да. У межах цієї гряди протягом всього ок. 200 км є декілька піків з відмітками понад 2500 м, в тому числі найвища гора Індокитаю Фаншіпан (3143 м). Далі на захід, аж до кордону з Лаосом, простежується серія нижчих паралельних хребтів з вершинами від 1600 до 2100 м. Праві притоки р.Хонгха, що перетинають гори Хоангльєншон, мають вузькі каньйоноподібні долини. На півдні від 20-й паралелі вздовж кордону з Лаосом і Камбоджею на 1200 км простяглися гори Чіонгшон («Довгі гори»), що мають круті східні схили і сходинками знижуються на захід, до долини р.Меконг. Найвища точка - гора Сайлайленг (2711 м) знаходиться на північному заході, на кордоні з Лаосом. Структурно чітко розрізнюються Північний і Південний Чіонгшон. Північний Чіонгшон являє собою серію гряд, що протяглися під різними кутами у напрямі до побережжя. Стікаючі з гір ріки несуть свої води в південно-східному і східному напрямах. Південний Чіонгшон утворює систему хребтів, нагір'їв, плато і долин. На півдню від 15-й паралелі зосереджена група вершин з висотами понад 2000 м. Найвища - гранітний пік Нгоклінь (2598 м). Між 11 і 12° п.ш. окремі вершини досягають 2100 м.

Найбільші плато Південного Чіонгшону - Контум, Плейку, Дарлак, Лангбіанг і Зілінь - об'єднують під загальною назвою Тейнгуєн («Західне плато»). Їх середні висоти 500-1000 м. Це плато складене базальтовими лавами, серед яких підносяться живописні конуси погаслих вулканів. Виділяється гора Хамронг («Паща дракона») на плато Плейку. З цього плато беруть початок численні ріки, що належать басейну Меконгу або впадають безпосередньо в океан. Деякі хребти Південного Чіонгшону підходять близько до побережжя Південно-Китайського моря.

Рівнини у В'єтнамі становлять 25% всієї території, але саме там зосереджена основна господарська діяльність. Найбільші рівнини сформовані дельтами рік Хонгха на півночі і Меконг на півдні. Між ними тягнеться ланцюжок вузьких берегових рівнин і дельт відносно невеликих рік.

Ріки[ред.ред. код]

Загальний об'єм стоку в'єтнамських рік становить 785 км³, причому понад 76% припадає на басейни рік Меконг (475 куб. км) і Хонгх (121 куб км). Інші великі ріки - Ма, Ка, Тхубон.

Вид на в'єтнамський берег з боку моря

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]