Географія Нової Зеландії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Топографія Нової Зеландії
Абель-Тасманський національний парк на Південному острові
Нова Зеландія з космосу.
Острів Уайт — один з багатьох діючих вулканів країни

Розташування[ред.ред. код]

Нова́ Зела́ндія (англ. New Zealand — країна в південній частині Тихого океану, розташована на південний схід від Австралії, на двох крупних островах (Північному і Південному) і великій кількості (приблизно 700) дрібніших островів, таких як Стьюарт, Чатем, Окленд. Загальна площа країни — 268 680 км.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Нова Зеландія видовжена більш ніж на 1600 км, її максимальна ширина 450 км. Б.ч. країни — горби та гори. Найвища точка — г. Кука на о. Південному (вис. 3764 м). На о. Північному — вулканічне плато (діючі вулкани, ґейзери, часті землетруси). Клімат субтропічний морський. Річки повноводні, багато озер вулканічного походження.

Південний острів Нової Зеландії[ред.ред. код]

Острів Південний. У західній частині острова підноситься ланцюг складчастих гір — Південні Альпи, в межах яких знаходиться покрита сніжною шапкою гора Кука. У горах нараховується 360 льодовиків. Характерні глибокі U-подібні долини, сильно розчленований рельєф і холодні озера довгастої форми — Анау, Манапоурі, Уакатіпу і Хавеа. Кентерберійська рівнина — найбільша на Новій Зеландії низовина протяжністю бл. 320 км і шириною 64 км — знаходиться на сході острова. Вона складена потужними галечниками, перекритими шаром тонкозернистих пісків і глини товщиною до 3 м. Ряд рік льодовикового живлення — Уаїмакарірі, Ракаїа і Рангітата, води яких звичайно лише частково заповнюють вислане галькою русло. Найбільш повноводна ріка Південного острова і країни — Клута (322 км), що дренує плато Отаґо.

Північний острів Нової Зеландії[ред.ред. код]

Острів Північний. Гірська система Південного острова, уриваючись вузькою протокою Кука, продовжується на Північному острові хребтами Тараруа, Руахіне, Каїманава і Хуїарау. На північ і захід від хребта Каїманава тягнеться плато, покрите вулканічним попелом, лавою і пемзовими відкладами. Над ним підносяться три вулканічних піки — Руапеху (2797 м), Тонгаріро (1968 м) і Нгаурухое (2290 м). На захід від плато підіймається симетрична гора Егмонт (2518 м), що панує в цій частині країни. Загалом гористий і горбистий рельєф займає 63 % площі Північного острова. У центрі Північного острова розташоване найбільше в Новій Зеландії озеро — Таупо (площа 606 км², глибина бл. 159 м). З нього витікає найдовша ріка країни — Уаїкато (425 км). Навколо Роторуа і Уаїракеї зустрічаються гарячі джерела, ґейзери і грязьові «казани». В Уаїракеї геотермальний пар використовується для отримання електроенергії. На крайній півночі острова знаходяться великі поля піщаних дюн. Місцями вздовж західного побережжя на пляжах зустрічаються виходи залізистих пісків.

Вулкани Нової Зеландії[ред.ред. код]

Вулканічна діяльність у Новій Зеландії висока. На території країни є 6 активних вулканічних зон, 5 з яких — на Північному острові. В районі озера Таупо у 186 році до н.е відбулося найбільше в історії людства вулканічне виверження. Його наслідки описані в хроніках Китаю та Греції. На місці виверження сьогодні знаходиться озеро за площею таке як Сінгапур.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X

Посилання[ред.ред. код]