Географія Росії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карта Росії
Ареал Уралу
Рослинність на території Росії
Карта арктичної тундри
Карта російської Арктики
Тайга в Росії
Озеро Байкал з космосу SeaWiFS
Район річки Кама, м. Перм, праворуч — Уральські гори
Озеро Байкал


Росія — найбільша за площею країна світу, розташована у східній частині Європи та північній частині Азії.

Розташування[ред.ред. код]

Росія розташована в східній Європі і північній Азії, омивається Північним Льодовитим океаном — Баренцовим, Білим, Карським, Лаптєвих, Східно-Сибірським і Чукотським морями — на півночі; на заході — морями Атлантичного океану — Балтійським морем — на північному заході, Чорним, Азовським морями — на південному заході, а також внутрішньоконтинентальним Каспійським морем — на південному заході; Беринговим, Охотським і Японським морями Тихого океану — на сході.

Її сусідами є КНДР, Китай, Монголія, Казахстан, Азербайджан, Грузія, Україна, Білорусь, Литва, Польща, Латвія, Естонія, Фінляндія та Норвегія. Цілком по морю вона межує зі США та Японією. РФ має найдовший кордон у світі. Площа Росії - 17,075 млн км².

Крайні точки:

Російська Північ займає 11,4 млн км², тобто майже 65% території Росії. З них, за міжнародною класифікацією: 5,4 млн км² — абсолютно дискомфортна зона для проживання людини; 3,4 млн км² — екстремально-дискомфортна зона і 2,5 млн км² — дискомфортна зона. Тобто більша частина території сучасної Росії практично непридатна для проживання людини[1].

Більша частина європейської частини РФ розташована в межах Сх.-Європейської рівнини. На півдні – північні схили Кавказу, на півн.-заході – гори Хібіни. На схід від Уралу – Зах.-Сибірська рівнина, обрамована на півдні горами Півд. Сибіру (Алтай, Саяни, гори Прибайкалля, Забайкалля та ін.). Між Єнісеєм та Леною розташоване Середньо-Сибірське плоскогір’я, між Леною та Тихим о. – хребти та нагір’я Півн.-Сх. Азії. Найбільші ріки: Лена, Іртиш, Єнісей, Об, Волга, Амур. Найбільші озера: Каспійське (море), Байкал, Ладозьке, Онезьке. На тер. РФ з півночі на південь розташовуються кліматичні зони: арктична пустеля, тундра, лісотундра, лісова та лісостепова зони, степова, зона напівпустель (поблизу Каспію). Клімат країни змінюється від морського (на крайньому півн.-заході) до різко континентального (у Сибірі) і мусонного (на Далекому Сході). У багатьох районах Сибіру та Далекого Сходу багаторічна мерзлота.

Рельєф[ред.ред. код]

Велика частина території Росії зайнята рівнинами. Російська (Східно-Європейська) рівнина, що на захід від Уральських гір, має середні висоти поверхні бл. 100 м над р.м. Рельєф північної частини Росії сформувався під впливом заледеніння і подальшої річкової ерозії. Карелія і Кольський півострів належить до Балтійського щита. Тут переважають хвилясті рівнини з одним масивом низьких гір (Хібіни) і безліччю озер. Розташовані південніше Ладозьке і Онезьке озера знаходяться в низовинній смузі, що продовжується на схід від Фінської затоки. Височини центральної Росії досягають висот понад 300 м. Валдайська і Смоленсько-Московська височини маркірують кордон останнього плейстоценового заледеніння. Південніше знаходяться Середньоруська і Приволзька височини, відмінні хвилястим рельєфом і розвиненою мережею ярів. Широкі долини рік - Волги, Дону і їх приток обрамовані крутими правими схилами, тоді як ліві береги низовинні. На півдні Російська рівнина переходить в Причорноморську і Прикаспійську низовини. Між Чорним і Каспійським морями розташовані Кавказькі гори висотою до 5642 м. Гори Кавказу досить молоді і динамічні, оскільки знаходяться в зоні зіткнення Євроазіатської літосферної плити з Аравійською. Прикаспійська низовина має абсолютні висоти нижче за рівень Світового океану. Вона тягнеться від північного побережжя Каспійського моря до Волгограда. У її межах Волга тече по древньому дну Каспійського моря аж до Астрахані і утворює дельту з численними рукавами. На сході Російська рівнина обмежена ланцюгом Уральських гір, що протяглися з півночі на південь більш ніж на 2 тис. км. Їх північним продовженням є острови на шельфі Північного Льодовитого океану - Вайгач і Нова Земля, частково покриті льодовиками. По горах Уралу проходить кордон між Європою і Азією. Це древні, сильно зруйновані гори. Середні висоти Уралу не перевищують 600 м. Вища точка - гора Народна на півночі (1895 м). Західні схили Уральських гір пологі, хвилясті, а східні круто обриваються до Західно-Сибірської рівнини. Урал багатий корисними копалинами.

Західно-Сибірська рівнина, одна з найбільших рівнинних територій земної кулі, відрізняється плоскою заболоченою поверхнею, що підіймається на 50-100 м над р.м. Дренується ріками басейну Обі і тягнеться між Уральськими горами і р. Єнісей. У її серединній частині знаходяться сильно заболочена Середньобська низовина і Васюганська рівнина, де відкриті і експлуатуються величезні запаси нафти і газу. На південному сході рівнина переходить в Алтайські гори і Саяни висотою до 4506 м (г. Білуха). Велику частину Східного Сибіру займає Середньо-Сибірське плоскогір'я. Його поверхня глибоко розчленована, а висоти коливаються від 500 до 1700 м над р.м. Найбільш висока частина плоскогір'я - гори Путорана (район Норильська) висотою 1500-1600 м, з багатими родовищами кольорових металів. На крайній півночі Східного Сибіру розташована Сибірська низовина і гори Бірранга (п-ів Таймир) висотою до 1100 м. На крайньому півдні Середньо-Сибірське плоскогір'я переходить в Східні Саяни висотою до 3491 м (г. Мунку-Сардик). За оз.Байкал і р.Лена плоскогір'я переходить в хребти, досягаючи висоти 4750 м на Камчатці (Ключевська сопка). Тут виділяються Яблоновий хребет висотою до 1680 м над р.м., Станове, Алданське, Колимське і Корякське нагір'я, Верхоянський хребет і хребет Черського з висотами до 3147 м (г. Побєда). На Тихоокеанське побережжя виходить Серединний хребет з 28 діючими вулканами на п-ові Камчатка, хребти Джугджур і Сіхоте-Алінь висотою до 1906 м (г. Топко).

Моря[ред.ред. код]

Балтійське і Чорне моря забезпечують вихід Росії в Атлантичний океан. Порти Балтійського моря мають важливіше значення, але проходи до портів Фінської затоки блоковані льодом протягом декількох зимових місяців. Тихоокеанські порти Владивосток і Находка через льодову блокаду не можуть приймати судна в середньому 110 днів на рік. Навігація по Північному морському шляху від Мурманська до Тіксі (море Лаптєвих) відсутня щорічно по 9 місяців, а літом вона підтримується тільки за допомогою криголамів і повітряної розвідки. Порти Росії не мають виходу у відкритий океан. Санкт-Петербург і Калінінград розташовані на Балтійському морі, сполученому з Північним морем протоками Ересунн і Каттегат; чорноморські судна повинні пройти через протоки Босфор і Дарданелли в Туреччини; Владивосток і Находка відділені від океану Японськими о-вами, а вихід з Мурманська в Атлантичний океан здійснюється вздовж берегів Скандинавії.

Озера[ред.ред. код]

Каспійське море на півдні Росії - найбільше озеро у світі. Протягом багатьох років це море відступало, оскільки стік рік, які в нього впадають, в основному Волги, Уралу, Кури і Тереку, був менше випаровування з його поверхні. З 1960-х років ця тенденція посилилася через створення на Волзі водосховищ і зрошувальні системи. У 1980-х роках рівень Каспійського моря почав підвищуватися, однак причини цієї зміни поки не ясні. Байкал в Сибірі – найбільш глибоке у світі озеро (максимальна глибина 1620 м). Тут зосереджено бл. 20% всіх запасів прісної води на поверхні Землі (23 тис. куб. км). У озеро впадає понад 300 великих і малих рік, а витікає з нього тільки одна ріка - Ангара. Озеро Байкал тектонічного походження; воно утворилося понад 25 млн років тому. Ладозьке озеро, розташоване на північному заході Росії, є найбільшим з озер Європи. Найбільше число озер і водосховищ зосереджене в північно-західній Росії і Західному Сибірі.

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. dt.ua «Пострадянська Росія». Юрій Соболєв «Дзеркало тижня. Україна» №8, 04 Березень 2011

Література[ред.ред. код]

Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.


Посилання[ред.ред. код]