Геомагнітна буря березня 1989

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ExtremeEvent 19890310-00h 19890315-24h.jpg
Схема взаємодії сонячного вітру з магнітосферою Землі

Геомагнітна буря 13-14 березня 1989 року — найсильніша геомагнітна буря з початку космічної ери (1957 року)[1], що відбулася під час 22-го циклу сонячної активності.

З 6 до 19 березня 1989 року на видимій із Землі півсфері Сонця проходила група сонячних плям № 101 за 1989 рік за каталогом Пулковської обсерваторії (інше позначення групи — NOAA 5395[2]). Група плям досягла своєї максимальної площі, 4454 мільйонних часток площі півсфери Сонця, 16 березня, площа найбільшої плями в групі сягала 4106 МЧП (13 березня), а число плям в групі — 70 (14 березня)[3]. 10 березня близько 19 години за Гринвічем (UTC) в цій групі сталася сонячний спалах, який і став відповідальним за наступну геомагнітну бурю[4].

Максимальної інтенсивності геомагнітна буря досягнула 13 березня, коли планетарний індекс Ap досяг значення 246, третього найбільшого показника за весь час спостережень від 1932 року[4], а Dst-індекс геомагнітної активності (англ. Disturbance Storm Time Index) між 1:00 і 2:00 за всесвітнім часом 14 березня досяг значення −589 нТл [6] (−640 нТл за іншими даними[1]), рекордного з 1957 року[5].

Геомагнітна буря викликала масштабні збої в енергомережі Північної Америки (колапс Гідро-Квебекської енергомережі (англ. Hydro-Québec's electricity transmission system)), порушення високочастотного радіозв'язку в усьому світі, полярні сяйва спостерігалися до широти Мексики і острова Великий Кайман, порушення в роботі космічних апаратів[4].

У СРСР під час цієї геомагнітної бурі був порушений радіозв'язок з пунктами на високих широтах, а полярне сяйво спостерігалося навіть у Сімферополі (наприклад, членом Кримського відділення Всесоюзного астрономо-геодезичного товариства (ВАГО) В. Ю. Іващенко в ніч з 13 на 14 березня з 00:45 до 1:15 за московським часом на ділянці зоряного неба між сузір'ями Кассіопеї і Великої Ведмедиці)[6].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б (англ.) Lakhina G. S., Alex S., Tsurutami B. T., Gonzalez W. D. Research on Historical Records of Geomagnetic Storms // Coronal and stellar mass ejections: proceedings of the 226th symposium of the International Astronomical Union held in Beijing, China, September 13-17, 2004. — Cambridge University Press, 2005. — P. 3-13. — ISBN 0521851971. — ISSN 1743-9213.
  2. (англ.) Royal Greenwich Observatory/USAF/NOAA — Sunspot Record 1874–2000
  3. (рос.) Дані про сонячні плями в інтерактивній базі даних сонячної активностґ пулковського «Каталогу сонячної діяльності».
  4. а б в (англ.) Joshi, Anita Superactive Region AR:5395 of SOLAR-CYCLE-22 // Solar physics. — 1993. — В. 2. — Т. 147. — С. 269–285.
  5. (англ.) Final Dst index
  6. (рос.) Левина А. С. Полярное сияние над Крымом // Земля и Вселенная. — М.: Наука, 1989. — № 4. — С. 13,35. — ISSN 0044-3948.