Георг Ернст Шталь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Георг Ернст Шталь
Georg Ernst Stahl
Georg Ernst Stahl.png
Народився 22 жовтня 1659(1659-10-22)
Ансбах, Баварія
Помер 14 травня 1734(1734-05-14) (74 роки)
Берлін, королівство Пруссія
Громадянство Німеччина Німеччина
Галузь наукових інтересів хімія
Заклад Університет Галле-Віттенберг
Alma mater Єнський університет
Науковий керівник Йоганн Йоахім Бехер
Відомий завдяки: теорія флогістона, анаеробне дихання

Георг Ернст Шталь (нім. Georg Ernst Stahl; 22 жовтня 1659, Ансбах, Баварія - 14 травня 1734, Берлін, Королівство Пруссія) - німецький лікар і хімік.

1683 року закінчив медичний факультет Єнського університету. Після закінчення університету став там же приват-доцентом, а потім професором медицини. З 1687 року - придворний лікар герцога Саксен-Веймарського Йоганна Ернста. З 1694 року - професор університету в Галле. З 1716 року - лейб-медик пруського короля Фрідріха Вільгельма I. У Берліні він став президентом Медичної колегії - вищої медичної установи Пруссії. Завдяки його зусиллям в Берліні була заснована Медико-хірургічна колегія для підготовки військових лікарів.

Розвиваючи погляди Йоганна Бехера, сформулював (вперше в 1697, докладно в 1703) теорію флогістону. Ця теорія, що об'єднувала численні відомості про процеси відновлення, горіння і випалення, набула широкого поширення в XVIII столітті. Теорія флогістону Шталя стала першою теорією наукової хімії, і зіграла важливу роль в остаточному звільнення хімії від алхімії. Роботи з дослідження газів (див. Пневматична хімія) і праці Антуана Лавуазьє спростували теорію флогістону в кінці XVIII століття. У своїх роботах з фізіології Шталь виступав віталістом; став засновником анімізму - вчення про душу, як якоїсь безособової життєвої першопричини, що лежить в основі всіх життєвих процесів.

Див. також[ред.ред. код]

  • 8154 Шталь — астероїд, названий на честь вченого[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Джерела[ред.ред. код]

  • Биографии великих химиков. Перевод с нем. под редакцией Быкова Г. В. — М.: Мир, 1981. 320 с.
  • Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира. — М.: ВШ, 1991. 656 с.