Георг Фрідріх Гендель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Гендель» перенаправляє сюди; про інших людей з цим прізвищем див. Гендель (значення).
Георг Фрідріх Гендель
Georg Friedrich Händel
фотографія
Георг Фрідріх Гендель (1733)
Основна інформація
Дата народження 23 лютого 1685(1685-02-23)
Місце народження Галле, Священна Римська імперія
Дата смерті 14 квітня 1759(1759-04-14) (74 роки)
Місце смерті Лондон, Королівство Великобританія
Країна Священна Римська імперія Священна Римська імперія
Велика Британія Велика Британія
Професія органіст, клавесиніст
Інструменти клавесин, орган, гобой
http://gfhandel.org
George Frideric Handel Signature.svg

Ге́орг Фрі́дріх Ге́ндель (нім. Georg Friedrich Händel, *23 лютого 1685, Галле, Німеччина — †14 квітня 1759, Лондон) — композитор німецького походження епохи бароко, який жив у Великобританії. Найвідоміший твір — «Месія», ораторія на тексти Біблії короля Якова, що звичайно виконується на Різдво. Глибоко вплинув на багатьох пізніших композиторів, включаючи Гайдна, Моцарта і Бетховена

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство і юність[ред.ред. код]

Тато Георга Фрідріха, також Георг, був цирульником-хірургом. Коли народився малий Гендель, Георгу-старшому було 63 і він був на службі у курфюрста Августа Саксонського[1]. Мамою Генделя була дочка лютеранського пастора Доротея Гендель (дівоче прізвище — Тауст) 1651 року народження.

Духовний клімат сім'ї сприяв формуванню культурно й духовно багатої особистості. Разом з тим, батько Генделя мав досить негативне ставлення до професії музиканта: він забороняв малому Георгу серйозно займатись музикою. Георг навчався у середній (класичній) школі, де музику викладав Йоган Преторіус — автор кількох шкільних опер. Вчителями музики малого Георга були також придворний капельмейстер Давид Пооле та органіст Кристіан Ріттер. Однак, коли тато взяв сина із собою у поїздку до Вайзенфельса, малий музи́ка зумів звернути на себе увагу герцога Йоганна Адольфа I, який висловив побажання, щоб тато не перешкоджав музичному розвитку малого Генделя. Це вплинуло на Генделя-старшого і з 1694 року його сину було дозволено навчатись у видатного органіста і композитора свого часу — Фрідріха Вільгельма Цахау (Zachow)[2].

Музична освіта в Цахау була саме тим, що було потрібно малому Генделю. Тут він отримував уроки гри на скрипці, клавесині, гобої та органі, мистецтву й законам генерал-басу (а заразом — гармонії), був ознайомлений із численними творами німецьких та італійських композиторів, а також вперше зробив спроби писати музику — написав шість тріо для двох гобоїв та баса (1695). Методика Цахау, найбільш імовірно, була побудована на практичному знайомстві з музикою, до того ж із дуже різними її зразками, що сприяло виробленню у Генделя виняткового відчуття різних музичних стилів[1].

У ранній біографії Генделя відомий також факт його поїздки в Берлін, де він, начебто, виступав перед поважною публікою (зокрема перед курфюрстом бранденбурзьким Фрідріхом III) та мав шалений успіх. Курфюрст запропонував молодому музикантові продовжити своє музичне навчання в Італії, але тато був проти (зокрема через свою хворобу — він хотів бачити сина біля себе в тяжкий час). Проте, як дата (що коливається від 1696 до 1703), так і правдивість Генделевого музикування у Берліні ставляться під сумнів[1].

11 грудня 1697 року тато Генделя помирає. Тепер юний Георг Фрідріх може сам вирішувати, який професійний шлях йому обрати, але, з поваги до волі батька, він все-таки починає навчання в університеті для отримання юридичної освіти (1702 рік). Того ж року він переймає посаду органіста у свого вчителя Цахау (Генделю на той час виповнилось лише 17 років), що зобов'язує Генделя не лише виконувати, але й писати музику для недільних богослужінь (хорали, псалми, мотети та кантати). Це була добра школа навчитись писати швидко (щоправда, із доброї сотні кантат, написаних у той час, Гендель не зберіг жодної). Крім того, Гендель два рази на тиждень проводить уроки співу[1]. В цей час в Галле також недовго перебуває Георг Філіп Телеман, який схвально висловлюється про Генделя.

Але уже через рік Гендель припиняє своє навчання в університеті та йде з посади органіста. Він переїжджає до Гамбурга (1703) і повністю присвячує себе музичній професії.

Німецька Венеція[ред.ред. код]

Тогочасний Гамбург був важливим музичним центром. Тут у 1677–1678 роках був побудований перший у Німеччині оперний театр. У місті також діяло музичне товариство — Collegium Musicum. Також тут жили й творили такі музиканти як Рейнгард Кайзер («батько речитативу» у німецькій національній опері) та Йоганн Маттезон. Маттезон став однією із важливих постатей як біографії Генделя, так і німецької музичної історії в цілому. Від написання музики до організації її виконання й самого виконання на театральній сцені, від музичної критики до теорії: у всіх цих речах Маттезон був дуже успішною і впливовою особою свого часу, зокрема й тоді, коли навесні 1703 року 18-річним хлопцем в Гамбург приїхав Гендель[1].

Будучи лише на 4 роки старшим, Йоганн Маттезон допоміг Генделю «влитись» в музичне середовище міста та намагався закріпити за собою певний образ творчого опікуна Генделя. З постаттю Маттезона також пов'язана цікава подія з життя як Генделя, а саме — поїздка в Любек влітку 1703 року, щоб послухати гру знаменитого на той час Дітріха Букстегуде — органіста, який мав суттєвий вплив на творчість Йоганна Себастьяна Баха. Під час цієї поїздки обом гостям, як і Баху на 2 роки пізніше, було запропоновано замістити Букстегуде на посаді органіста, але лише за умови одруження з його дочкою. Ніхто з них трьох не погодився.

Після повернення до Гамбурга Генделя приймають як другого скрипаля в міський оркестр; крім того, він часто виконує партію клавесину в театральних виставах. Але тут з Генделем відбулась чергова цікава подія: коли Маттезон на певний час залишив Гамбург, Гендель вирішив скористатись шансом вийти на публіку без попередньої консультації зі своїм «наставником» Маттезоном, і 12 лютого 1704 року Гендель виконав без його відома «Пасіони за Йоаном». Звичайно, Маттезон був незадоволений, і одразу почав нещадно критикувати Генделеву музику. Після кількох конфліктних ситуацій, справа дійшла до дуелі. Проте обставина, що врятувала Генделя від загибелі, змусила колишніх друзів знову помиритись: шпага Маттезона зламалась від удару об міцний металевий ґудзик на одязі Генделя.

Після цього, обоє взялись до роботи над виконанням «Альміри» — першої опери Генделя, що була поставлена 8 січня 1705 з великим успіхом. Згодом, 25 лютого, також успішно, пройшла прем'єра другої опери Генделя — «Нерон».

Проте Гамбурзький оперний театр ввійшов у період кризи. Його директор — Райнгард Кайзер був змушений втекти із міста через борги, а його наступник думав лише про легку музику. Замовивши Генделю оперу «Флориндо і Дафна», він дозволяє собі суттєво редагувати її. Становище Гамбурзької опери сильно погіршується і на перший план виходить видовище, а не зміст вистав.

Через Італію, Ганновер, до Лондона[ред.ред. код]

Період між 17061710 роками позначений в біографії Генделя знайомством із італійським мистецтвом і культурою. Криза в Гамбурзі змушує Генделя шукати нового середовища, й він обирає Італію, куди він вирушає восени 1706 року.

Ще в час поставлення «Альміри» в Гамбурзі Гендель познайомився із Джаном Ґастоне Медічі, який ще тоді запропонував Генделю візит до Флоренції для ознайомлення з музикою Італії. Але Гендель відмовився: для німецьких музикантів того часу італійська музика здавалась не надто глибокою й виразною, німці тяжіли до власного національного стилю. Саме тому нотні зразки, які показав тоді Генделю Медічі, не справили на молодого композитора враження.

Але, коли в Гамбурзі настає криза театру, Гендель вирішує скористатись своїм знайомством, і восени 1706 року вирушає до Флоренції. Проте тут він не затримується надовго — очевидно, атмосфера цього міста не була сприятливою і підтримка графа не виявилась настільки щирою. Тому вже в січні 1707 р. Гендель з'являється у Римі, де перебуває до осені, і саме в цей час пише знаменитий «Dixit Dominus». Проте першим публічним успіхом Генделя стало поставлення його «Родріґо», першої повністю італійської опери Генделя, яке відбулося у Флоренції наприкінці 1707 року. Подальший шлях Генделя цього періоду не є достеменно відомим. Можливо, після прем'єри «Родріґо» він був у Венеції, можливо — ні. Натомість встановлено, що у 1708 він знову був у Римі, де ставили його «Родріґо», після чого Гендель зблизився із музичною елітою Італії, зокрема із Арканджело Кореллі і Алессандро та Доменіко Скарлатті. Далі (травень 1708) Гендель їде в Неаполь, далі — знов до Рима, а тоді — до Венеції, де із великим успіхом відбувається прем'єра Генделевої наступної італійської опери «Аґриппіни» (26 грудня 1709).

В Італії Гендель також познайомився із представниками знаті міста Ганновера, куди він і переїздить у 1710 році (за припущеннями — у березні), щоб виконувати обов'язки капельмейстера. За час перебування в Італії Гендель мав нагоду писати не лише опери, а й кантати, написав 2 ораторії.

Проте й в Ганновері Гендель не затримується. Його запрошують до Лондона, куди він прибув під кінець осені 1710.


Англія[ред.ред. код]

Перший візит Генделя до Англії мав бути тимчасовий. Він все ще працював капельмейстером у Ганновері. Проте йому замовили нову оперу — «Рінальдо», і 24 лютого 1711 року на сцені Королівського театру в Лондоні відбулась її прем'єра. Англійці радо вітали Генделеву оперу, написану як італійську та для італійської театральної трупи, що її виконувала. Генделя також познайомили з королевою Анною. Проте Генделю потрібно було повертатись до Ганновера, де він все ще служив. Тут він пише камерну музику, зокрема концерти для гобоя, сонати для флейти і баса[2].

Але в листопаді 1712 Гендель знову їде до Лондона, де у січні 1713 було поставлено його нову оперу «Тезей». Королева Анна зробила його офіційним композитором кололівського двору, попри те, що до Генделя цим титулом могли користуватись лише англійці. Він також пише для неї урочисті хорові твори («Te Deum», «Jubiate»). З цього часу Гендель стабільно живе в Англії попри те, що він не отримав на це офіційного дозволу від свого попереднього патрона.


У 1714 р. німецький курфюрст Георг перебирається до Англії і стає британським королем. Для його двору Гендель пише «Музику на воді», призначену для виконання на святах.

З 1720 по 1728 р. Гендель обіймає посаду директора Королівської академії музики. 13 лютого 1726 р. композитор отримує британське громадянство.

У 1720-х і 1730-х Гендель продовжує писати багато опер, а починаючи з 1740-х основне місце в його творчості займають ораторії (найвідоміша з них — «Месія»).

На рубежі 1750-х у композитора погіршується зір. 3 травня 1752 року йому оперують очі, проте безуспішно. Хвороба прогресує. У 1753 році наступає повна сліпота.

Гендель помер 14 квітня 1759 р. в Лондоні. Похований у Вестмінстерському абатстві.

Оцінка творчості[ред.ред. код]

Пам'ятник Г. Ф. Генделю в Галле, батьківщині композитора

Гендель вважається найбільшим, окрім Й. С. Баха, композитором пізнього бароко та раннього класицизму. Він створив новий музичний жанр — «Англійську ораторію», яка відрізняється від італійської більш піднесеною мелодикою та монументальним аранжуванням. Моцарт вважав Генделя найбільшим майстром хорового письма. Генделю приписують створення популярної музики, принаймні він керував оркестром на відкритому повітрі, ці виступи міг слухати кожен. Прикладами «популярної» барокової музики можуть слугувати «Музика на воді» (1717) та «Королівський феєрверк» (1749), які в своєму роді не мають рівних.

Музика Генделя легка і в той же час потужна, кипить життям та енергією. Вона також може бути дуже драматичною, наприклад у великих аріях, таких як Cara Sposa з опери «Рінальдо» (1711). Гендель був також майстром гри на органі. Любителі музики в Німеччині, мріяли про «дуель» Генделя з Бахом в органній вправності. Двічі таку зустріч намагався влаштувати і сам Й. С. Бах за допомогою сина Вільгельма Фрідемана, проте музиканти так і не зустрілися.

Як і багато інших композиторів того часу, Гендель творив у так званому «галантному» стилі, що був перехідним від бароко до класицизму. У подібному стилі творили також Георг Філіп Телеман та сини Й. С. Баха, тоді як сам Йоганн Себастьян лишався прихильником «чистого» бароко. Під кінець життя Гендель познайомився з К. В. Глюком, який ділився з композитором планами ідеями реформування оперного мистецтва. Проте, своїй прихильниці Сюзан Циббер Гендель сказав, що Глюк «розуміється в мистецтві контрапункту так само як і його кухар Густав Вальц»[3].

Гендель за життя користувався великою славою по всій Європі. Британці вважають Генделя гордістю своєї нації поруч з Генрі Перселлом.

Творча спадщина[ред.ред. код]

Фрагмент рукопису опери «Tolomeo»
Г. Ф. Гендель. Скульптура роботи Ж.-Ж. Сальмсона, встановлена біля Музею мистецтв в Рубе (Франція)

За своє життя Гендель написав близько 45 опер, 31 ораторію, безліч церковних хоралів, органних концертів, а також ряд творів розважального характеру[4]. Нижче подано перелік найважливіших творів:

Опери[ред.ред. код]

  • «Альміра» (Гамбург, 1705)
  • «Флоріндо» (1708)
  • «Родріго» (1707)
  • «Аґріппіна» (Венеція, 1709-1710)
  • «Рінальдо» (Лондон, 1711)
  • «Il Pastor fido» (Лондон, 1712)
  • «Тесей» (1713)
  • «Amadigi di Gaula» (1715)
  • «Acis and Galatea» (1718)
  • «Radamisto» (1720)
  • «Muzio Scevola» (1721)
  • «Floridante» (1721)
  • «Ottone, Re di Germania» (Лондон 1723)
  • «Flavio» (1723)
  • «Юлій Цезар» (Лондон, 1724)
  • «Тамерлан» (1724)
  • «Rodelinda» (Лондон, 1725)
  • «Scipione» (1726)
  • «Alessandro» (1726)
  • «Admeto» (1727)
  • «Річард Перший» (1727)
  • «Siroe» (1728)
  • «Tolomeo» (1728)
  • «Lotario» (1729)
  • «Partenope» (1730)
  • «Poro» (1731)
  • «Ezio» (1732)
  • «Sosarme» (1732)
  • «Orlando» (1733)
  • «Arianna in Creta» (1734)
  • «Oreste» (1734)
  • «Ariodante» (Лондон, 1735)
  • «Alcina» (Лондон, 1735)
  • «Atalanta» (1736)
  • «Arminio» (1737)
  • «Giustino» (1737)
  • «Berenice» (1737)
  • «Alessandro Severo» (1738)
  • «Faramondo» (1738)
  • «Serse» («Kserkses», Лондон, 1738)
  • «Giove in Argo» (1739)
  • «Imeneo» (1740)
  • «Deidamia» (1741)
  • «Semele» (1744)


Ораторії[ред.ред. код]

Музика для оркестру[ред.ред. код]

  • «Музика на воді» (1717)
  • 6 concerti grossi, Op3 (1734)
  • «Музика для королівських феєрверків» (1749)

Інші твори[ред.ред. код]

  • «Dixit Dominus» (1707)
  • «Utrecht Te Deum» (1714)
  • Серенада «Acis and Galatea» (1721)
  • «Dettingen Te Deum» (1743)

Музичні приклади[ред.ред. код]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

В рідному місті Генделя Галле встановлений пам'ятник композитору на Ринковій площі, є меморіальний будинок-музей Генделя, в якому він народився, концертний зал Георга-Фрідріха Генделя, Консерваторія імені Генделя, з 1922 року проводиться щорічний фестиваль Генделя. Його іменем названо тут торговий пасаж, багатоярусна парковка і навіть дитячий садок.

На честь Генделя названий астероїд головного поясу, відкритий 27 жовтня 1973 року 3826 Гендель[5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Ромен Роллан. Гендель. — М.: «Музыка», 1984.
  2. а б Т. Ливанова. История западноевропейской музыки до 1789 года. — М.: «Музыка», 1982.
  3. Густав Вальц — оперний співак (бас), що співпрацював з Генделем
  4. Händel-Werke-Verzeichnis (Catalogue HWV) на сайті «The Halle Handel Tdition»
  5. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред.ред. код]

  • Грубер Р. И. Гендель. Жизнь и творчество. Л., 1935
  • Роллан Р. Гендель. — М., 1984.
  • Федосеев И. Г. Ф. Оперы Генделя и Королевская академия музыки в Лондоне (1720–1728): Исследование. — СПб.: Сударыня, 1996. — 160 с. ISBN 5-88718-003-X

Посилання[ред.ред. код]