Геотермія
Геотермія, Геотерміка (рос.геотермия, англ. geothermy, нім. Geothermie f, Geothermik f) – галузь геофізики, що вивчає теплове поле Землі, яке формується під впливом внутрішніх джерел тепла та сонячного випромінювання.
Зовнішнє джерело - сонячна радіація, що проникає на глибину дек. м.
Внутр. джерела: розпад радіоактивних ізотопів U, Th, К, гравітаційна диференціація речовини, приливне тертя, метаморфізм і фазові переходи.
Більшість дослідників гол. джерелом внутр. тепла вважають розпад радіоактивних елементів, повсюдно розсіяних у породах земної кори і верх. мантії; на думку інших, осн. роль відіграє гравітац. диференціація речовини. Величина густини теплового потоку з надр у глибоководних океаніч. западинах становить 28-65 мВт/м², в межах щитів 29-49 мВт/м², в геосинклінальних областях і серединно-океаніч. хребтах 100-300 мВт/м²; сер. значення по земній кулі 64-75 мВт/м², що в декілька десятків тис. раз менше потоку променистої енергії від Сонця.
Література [ред.]
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
|
|||||||||||||||||||||||||
 |
Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
