Герасим'юк Ольга Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ольга Володимирівна Герасим'юк
Olha Herasymyuk1.jpg
Народилася 21 жовтня 1958(1958-10-21) (55 років)
місто Пирятин, Полтавська область
Партія УДАР
Україна Народний депутат України
5-го скликання
безпартійна (НУ) 25 травня 2006 8 червня 2007
6-го скликання
Народний Союз «Наша Україна» (НУНС) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
Ольга Герасим'юк, журналістка телепрограми «Післямова», 1996 р.

О́льга Володи́мирівна Герасим'ю́к (* 21 жовтня 1958, місто Пирятин, Полтавська область) — український журналіст, ведуча телевізійних програм, телевізійний менеджер, народний депутат України 5-го і 6-го скликань.

Родина[ред.ред. код]

Українка.

Батько — Приходько Володимир Михайлович (19292006), механік.

Мати — Ніна Дмитрівна (* 1931), педагог.

Син — Руслан, 1982 р. н.

Розлучена. Була одружена з українським поетом Василем Герасим'юком.

Журналістська діяльність[ред.ред. код]

1976 — за рекомендацією газети «Комсомольское знамя», як переможець конкурсу вступила на факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка, який закінчила з червоним дипломом 1981 р.

17 років працювала в друкованій пресі.

Червень 1981 — серпень 1983 — кореспондент газети «Комсомолець Полтавщини».

Серпень 1983 — вересень 1990 — кореспондент газети «Комсомольское знамя».

Вересень 1990 — грудень 1991 — редактор відділу, журнал «Людина і світ».

Січень 1991 — травень 1992 — завідуюча відділу, газета «Комсомольское знамя» («Независимость»).

Травень 1992 — червень 1994 — заступник головного редактора, співредактор тижневика «Республіка».

Червень 1994 — червень 1995 — редактор відділу, інформаційне агентство УНІАН.

Стажувалася як журналіст у США, Голландії, була позаштатним кореспондентом ВВС.[1]

Липень 1995 — дебют на телебаченні — журналістка в інформаційно-аналітичній телепрограмі «Післямова» Олександра Ткаченка. Обіймала посаду завідуючої відділом соціальних проблем в телекомпанії «Нова мова».

З 1997 р. — автор-ведуча телеканалу 1+1, де здійснила проекти «Проти ночі» (1997 — квітень 1998), автор документальних спецпроектів «Особливий погляд», «Версії Ольги Герасим'юк», ток-шоу «Без табу» (з травня 1998), «Хочу і буду», «Іду на ви».

З липня 2005 до квітня 2006 р. — генеральний продюсер ТРК "Студія «1+1».

Член Національної спілки журналістів України.

4 липня 2014 року обрана членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Політична діяльність[ред.ред. код]

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 р. від блоку «Наша Україна» (№ 4 в списку). Член Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації (з липня 2006).

Народний депутат України 6-го скликання з грудня 2007 р. по грудень 2012 р., обрана за списками Блоку «Наша Україна — Народна самооборона».

Голова підкомітету з питань співробітництва з НАТО та АЗЄС Комітету Верховної Ради України (6 скликання) з питань європейської інтеграції.

Заступник голови Постійної делегації України у Парламентській асамблеї Ради Європи.[2] Член фракції Блоку «Наша Україна» (з квітня 2006).

Навчається на відділенні зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України.[3]

Інші дані[ред.ред. код]

Володіє англійською мовою. Захоплення: баскетбол, подорожі, музика, книги.

Відзнаки, нагороди[ред.ред. код]

  • Диплом Національної ради з питань радіо і телебачення за створення програми «Проти ночі» (1996).
  • 1-а премія за найкращу публіцистичну програму (серпень 1998, перший міждержавний телефорум країн СНД і Балтії «Співдружність», м. Москва).
  • 1997 — номінант телеконкурсу «Золота ера».
  • 1-а премія 3-ї конференції з питань охорони довкілля за програму «Версії Ольги Герасим'юк» (червень 1999, Лондон).
  • Ґран-прі Міжнар. фестивалю ЕКОефір-99 (програма TACIS).
  • 1-а премія Міжнародного медіа-фестивалю «Єдиний світ-99» (червень 1999, Лондон).
  • Премія ім. В.Марченка за найкращі журналістські роботи на тему захисту прав людини (1999).
  • Золота медаль в конкурсі «Незалежність-99» (НСЖУ).
  • Лауреат «Золотої ери-99».
  • 1-а премія за найкращий телепортрет Телефоруму країн СНД і Балтії (1999).
  • Володар титулу «Всенародне визнання» (2000).
  • Двічі лауреат Відкритого форуму телебачення Росії «Лазурная звезда» (2001).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]