Гергард Шредер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ґергард Шредер
Gerhard Fritz Kurt Schröder
Ґергард ШредерGerhard Fritz Kurt Schröder

Час на посаді:
27 жовтня 1998 — 22 листопада 2005
Попередник Гельмут Коль
Наступник Анґела Меркель

Народився 7 квітня 1944(1944-04-07) (70 років)
Моссенберґ, округ Ліппе Kreiswappen des Kreises Lippe.svg Німеччина
Політична партія Соціал-демократична партія Німеччини

Ґе́ргард Фріц Курт Шре́дер (вимовляється: Ґерхард Шрьодер, нім. Gerhard Fritz Kurt Schröder; МФА: [ˌɡeɐ̯haɐ̯t ˈʃʁøːdɐ]( слухати); *7 квітня 1944) — німецький політик, лідер СДПН, федеральний канцлер ФРН з 27 жовтня 1998 до 22 листопада 2005.

Біографія[ред.ред. код]

Ґергард Шредер народився 7 квітня 1944 року в бідній протестантській родині в селищі Мосенберґ (Північний Рейн – Вестфалія). Його батько загинув на війні. В родині Шредерів було двоє синів, їх виховувала мати яка працювала на фермі.

Коли Ґергарду було 14 років, він був змушений залишити школу і піти працювати молодшим продавцем. Пізніше він вступив на юридичний факультет Ґеттінґенського університету і закінчив його 1976 року.

Закінчивши університет, Шредер працював юристом, з 1978 до 1990 у нього була приватна юридична практика в Ганновері.

З 1963 року Шредер — активіст соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН). У 1978 році його обрали керівником молодіжної секції партії СДПН. А в 1980 році він був вперше обраний в Бундестаг, нижню палату німецького парламенту.

Спочатку Шредер співпрацював з ультралівим крилом СДПН, але поступово його політичні погляди стали помірнішими. Протягом 1990-х років він став позитивніше ставитися до ділового оточення. Був членом наглядової ради компанії «Фольксваґен».

У 1986 році Шредер був керівником фракції СДПН у парламенті Нижньої Саксонії. Потім почав працювати в головній структурі партії СДПН. Коли в 1990 році СДПН ввійшла в коаліцію з партією зелених, Ґергард Шредер став прем'єр-міністром землі Нижня Саксонія і залишався на цій посаді до 1998 року.

У квітні 2000 року СДПН висунула кандидатуру Шредера на посаду канцлера Німеччини. СДПН виграла вибори 27 вересня 2000 року, на чому фактично закінчилася політична кар'єра Гельмута Коля, який був канцлером протягом 16 років.

Очолювана Шредером (у той час — прем'єр-міністром Нижньої Саксонії) коаліція соціал-демократів і зелених прийшла до влади в жовтні 1998 після 16-літнього перебування в опозиції з обіцянками модернізувати економіку, підтримати підприємництво й зберегти системи соціального захисту. Перемозі соціал-демократів сильно сприяла обіцянка покласти кінець зростанню безробіття й економічному застою в країні.

Нове керівництво мало вибрати між двома концепціями подолання кризи — скорочення соціальної підтримки населення (запропонована ліберальними економістами) або підвищення податків для заможніших прошарків суспільства (ліві соціал-демократи на чолі з Оскаром Лафонтеном). Шредер вибрав перший варіант, що привело до розриву з Лафонтеном, який залишив керівництво СДПН. У той же час спроба Шредера приступити до виконання програми урізування соціальних прав громадян привела до стрімкого падіння підтримки СДПН населенням.

Не зумівши вирішити структурні економічні проблеми, Шредер ледь не зазнав поразки на виборах 22 жовтня 2002. Тільки тверда опозиція американському вторгненню в Ірак і ефективна допомога жертвам повені на сході Німеччини допомогли СДПН одержати невелику перевагу над ХДС.

У березні 2003 Шредер запустив програму структурних економічних реформ, відому як «Програма 2010» (Agenda 2010). Вона передбачала обмеження витрат на охорону здоров'я, пенсійне і соціальне забезпечення, а також лібералізацію трудового законодавства з метою стимулювання створення нових робочих місць. Це, однак, не дозволило побороти економічну стагнацію, а кількість безробітних у Німеччині збереглося на рівні 5 млн чоловік, або 12 % працездатного населення.

У 2004 ряди СДПН залишила велика кількість членів партії з лівими поглядями. У 2005 вони разом з колишніми комуністами НДР створили Ліву партію.

У 2004 Шредер пішов у відставку з посади голови СДПН, а його спадкоємцем став Франц Мюнтеферінґ.

22 травня 2005 після поразки на місцевих виборах у землі Північний Рейн – Вестфалія Шредер оголосив про рішення СДПН ініціювати проведення дострокових національних виборів вже у вересні 2005, тобто за рік до закінчення терміну його повноважень.

Соціал-демократи керували в Північному Рейн-Вестфалії останні 39 років, але 22 травня одержали тут лише 37,1 % голосів, у той час як ХДС — 44,8 %. Поразка позбавила Шредера більшості в бундесраті, відтоді вона належала коаліції ХДС/ХСС.

Дострокові вибори пройшли 18 вересня 2005. Неочікувано для всіх СДПН одержала лише на 1 % менше голосів ніж блок ХДС/ХСС. Християнські демократи не змогли сформувати парламентську більшість без соціал-демократів, але умовою створення «великою коаліції» стало канцлерство Анґели Меркель. Ґегхард Шредер заявив, що йде з політики.

Сім'я[ред.ред. код]

Батько Шредера був призваний в ряди вермахту в 1940. Наприкінці 1943 він побував у короткій відпустці, а в середині 1944 одержав листа від своєї дружини Еріки про народження сина Ґергарда. 4 жовтня 1944 Фріц Шредер загинув. Свого батька Ґергард Шредер не бачив жодного разу в житті, але його фотографію у військовій формі завжди тримає на робочому столі.

12 серпня 2004 Ґергард Шредер побував у Румунії, де він уперше відвідав могилу свого батька, що знаходиться у невеликому селі Чеану-Маре (Трансільванія).

Дружина Ґергарда Шредера — Доріс Кепф (Doris Köpf) — молодша за нього на 19 років. Канцлер Німеччини був одружений чотири рази, але у нього немає власних дітей. У 1968 − 1972 його дружиною була Єва Шубах, у 1972—1984 — Анне Ташенмахер, у 1984 −1997 — Гільтруд Шветьє, з 1997 дружина Шредера — Доріс Кепф.

У 2004 році родина Шредерів удочерила трирічну дівчинку-сироту з дитячого будинку в Санкт-Петербурзі. Дівчинку звати Вікторія. Крім 3-річної Вікторії вони виховують 13-річну Клару, дочку Доріс від першого шлюбу.

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Award winners 2007
  2. Elisabeth Binder (2007-10-05). «Quadriga mit Königin». Der Tagesspiegel. Архів оригіналу за 2013-06-24. Процитовано 2008-08-15.