Геренук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Геренук
Самка геренука
Самка геренука
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Китопарнокопитні (Cetartiodactyla)
Підряд: Жуйні (Ruminantia)
Родина: Бикові (Bovidae)
Підродина: Справжні антилопи (Antilopinae)
Рід: Геренук (Litocranius)
Вид: Геренук
Біноміальна назва
Litocranius walleri
Brooke, 1878
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 625103
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 69311
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Litocranius walleri
Fossilworks: 149578[1] 149578[1]

Геренук або жирафова газель (Litocranius walleri) — африканська антилопа з підродини справжніх антилоп (Antilopinae), в якій утворює окремий рід. Її назва ймовірно походить від сомалійського слова «гарануг».

Опис[ред.ред. код]

Через свою вкрай довгу і тонкої шию, а також довгі ноги, геренук ні з ким не можна сплутати. Його висота в загривку становить 95 см. Шерсть зверху червонувато-коричнева, з боків світліша. Чітка лінія відокремлює майже білу нижню частину тіла. Навколо очей знаходяться білі плями, які звужуються у бік рота. Роги є лише у самців, вони досить товсті й короткі, довжино лише 30 см. Їх форма — своєрідно вигнута назад дуга, яка на кінці змінює напрямок вигину і вигинається вперед.

Поширення[ред.ред. код]

Ареал геренуків охоплює землі від Ефіопії і Сомалі до півночі Танзанії. В історичні часи геренуки мешкали також в Судану і в Єгипті, але вже довгий час там викоренені. Сферою проживання геренуків є перш за все сухі території, як правило порослі будяком савани. Мешкає в посушливих або щодо вологих степах із заростями чагарників, на рівнинах та пагорбах, піднімається в гори до 1800 м.

Поведінка[ред.ред. код]

Геренук їдять, стоячи на задніх ногах

На сухих територіях геренуки можуть дуже довго обходитися без води. Вони харчуються виключно листям і на зразок неспоріднених їм жирафам розвинули для цього в процесі еволюції довгу шию і кінцівки. Як і у жирафа у них вельми жорсткий язик, а також подовжені і нечустливі губи, якими вони можуть охоплювати колючі гілки. Із закритим ротом геренук відтягує голову назад і зіщипує з гілок все листя. Для того, щоб дотягнутися до високих гілок, геренук стає на задні ноги, спираючись передніми об стовбур дерева.

Активний вранці і ввечері. Харчується листям, пагонами і гілочками чагарників і дерев.

Самки живуть разом з молодняком у невеликих групах від двох до п'яти звірів. Дорослі самці живуть поодинці і володіють власною територією. Під час шлюбних періодів вони намагаються утримати самок у своїх територіях, щоб з ними спаровуватися.

Статус популяції[ред.ред. код]

Геренуки ймовірно ніколи не були особливо численними тваринами. Через їх поодинокий спосіб життя вони часто не кидаються в очі серед великих стад інших копитних, що зустрічаються в саванах. Через полювання геренуки за останні десятиліття стали ще рідкіснішими. Більшість геренуків живе в наші дні в Ефіопії. Їх загальна чисельність становить 70 тисяч особин. Вид занесений у міжнародну Червону книгу.

Інше[ред.ред. код]

Геренук місцями досить численний, оскільки сомалійці не полюють на нього і не їдять його м'ясо. Вони вважають геренука родичем верблюда. За народними повір'ями, вбивство геренука спричинить за собою загибель верблюдів, яких вважають родичами антилопи і становлять головну цінність кочівників. Судячи з наскельних зображень, що належать до 4000-2900 років до н. е.. і знайденим на правобережжі Нілу (у Ваді Саб), спроби приручити геренук робилися вже стародавніми єгиптянами.

  1. а б в Fossilworks