Германаріх
Германа́ріх (р.н. невід. — 375) — остготський король з роду Амалів, який у 4 столітті підкорив своїй владі остготські та вестготські племенана північному Причорномор'ї, а також дрібні угрофінські племена Поволжжя. Підкорені Германаріхом племена були обкладені даниною.
Вів війни з антами, племінний союз яких очолював вождь Бож. Готський племінний союз, який очолював Германаріх був нетривким державним об'єднанням. Після війни між аланами і остготами 370 р. н.е., гунський князь (каган) Баламбер запропонував аланам приєднатися до гунського союзу. Зібравши військо, Баламир пішов походом проти готів на чолі з королем остготів Германрихом й переміг їх. Відомо також, що Баламир карає готського короля Витимира за вбивство антського царя Божа.
Разбивши остроготів, Баламир двинувся далі. 375 року гуни перейшли річку Дніпро й розгромили військо вестготів. Вони взяли остготську столицю – Данарштадт (місто Донара – бога грому і війни), що знаходилось на місці сучасного Києва. Замість зруйнованих укріплень, була заснована нова фортеця Ківи (історик Татищев так пояснює походження назви Києва).
Залишки вестготів відійшли за Дунай й попросили притулку у Римського імператора Валентініана, який їх прийняв. Менша частина на чолі з Атанаріхом закріпилась в лісах між Прутом і Дунаєм. Але, зрозумівши безнадійність подальшого опору, цар Атанаріх домовився з імператором Візантії Феодосієм, після чого в 378 році перевів своє військо на службу Візантії.
У 375 він розгромлений гунами, а Германаріх наклав на себе руки.
