Германія (Тацит)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Про походження і місцепроживання германців
Оригінал De origine et situ Germanorum
Жанр Історична література
Автор Публій Корнелій Тацит
Мова латинська мова
Написаний датується після 98 року

«Про походження і місцепроживання германців» (De origine et situ Germanorum), скорочено «Германія» — праця написана наприкінці І століття н. е. Публієм Корнелієм Тацитом і присвячена дослідженню племен германців.

Джерела Тацита[ред.ред. код]

Сам Тацит ніколи не відвідував Германію. Джерелами його праці стали твори попередників — Тіта Лівія, Страбона, «Германські війни» Плінія Старшого (цей твір не дійшов до нас), а також донесення римських полководців сенатові, розповіді римських купців, воїнів і германських рабів-військовополонених. Крім того, Тацит користувався картою областей біля рейну, складеною Марком Віпсанієм Агріппою.

Зміст[ред.ред. код]

«Германія» Тацита має дві частини — загальну й спеціальну. Перша частина (розділи 1-27) розповідає про розташування і природно-кліматичні умови Германії, а також про суспільний устрій, господарство, побут і релігію германців, яких Тацит вважає споконвічними жителями своєї країни. У спеціальній частині (розділи 28-46) дається опис германських племен. Спочатку розглядаються краще відомі римлянам західні й північно-західні германці, потім — великий племінний союз свебів та дунайських племен, і насамкінець — народності сходу й північного сходу Германії та їхні сусіди. В міру віддалення від Риму географічні та етнографічні свідчення автора стають більш неточними. Тацит розповідає про суспільство, що на його думку є антиподом римському, постійно порівнюючи римлян з германцями. Дикість і убогість германського життя, зумовлені на погляд Тацита, тим, що германці чужі римській цивілізації, але саме тому германці переважають римлян у моральному сенсі. Фізична і духовна сила германців протиставляється римській зніженості і розбещеності. Тим самим автор застерігає і нагадує римлянам про небезпеку, що загрожує Римській імперії з боку войовничих і волелюбних германців.

Прагнення Тацита до морально-психологічних тлумачень у праці нерідко стає причиною перекручення дійсності. Так, він стверджує, що германці уникають могильних пам'ятників, які тиснуть на покійників своєю вагою. Однак це спростовується археологією — численними могильними каменями германських поховань. Існують і інші розбіжності між свідченнями Тацита про германців і даними германської археології. До того ж ні сам Тацит, ні ті римські й грецькі письменники, працями яких він послуговувався, не знали мови германців. При описі їхнього суспільного устрою і релігії Тацит дуже рідко вживає германські терміни та імена й замінює їх на римські. Він увесь час говорить про «царів», «вельмож», «вождів», «рабів», «вільновідпущеників», «громадянські общини», «округи» без достатнього уточнення прямого значення цих термінів стосовно германців. Германські боги також мають римські імена.

Значення твору[ред.ред. код]

Отож, праця Тацита не позбавлена недоліків. У ній є окремі помилки фактологічного характеру, хибні тлумачення, але разом з тим вона містить дуже цінну інформацію про життя та побут стародавніх германців і дає цілісну, достовірну картину. В середньовічній Німеччині праця дістала назву «золотої книжечки» (лат. libellus aureus). Справді, без неї наші уявлення про стародавніх германців були б набагато бідніші.

Література[ред.ред. код]

  • Історія західноєвропейського середньовіччя. Хрестоматія / Упорядник М. О. Рудь: Навч. посібник. — К. Либідь, 2005.