Герман Вейль
| Герман Клаус Гуґо Вейль | |
 |
|
| Народився | 9 листопада 1885 Ельмсхорн, Шлезвіг-Гольштейн, Німецька імперія |
|---|---|
| Помер | 8 грудня 1955 (70 років) Цюріх, Швейцарія |
| Галузь наукових інтересів | математика |
| Заклад | Геттінгенський університет Принстонський університет |
| Alma mater | Геттінгенський університет |
Герман Клаус Гуґо Вейль (нім. Hermann Klaus Hugo Weyl; 9 листопада 1885, Ельмсхорн, Шлезвіг-Гольштейн, Німецька імперія — 8 грудня 1955, Цюріх, Швейцарія) — німецький математик.
Зміст |
Біографія [ред.]
Закінчив Геттінгенський університет (1908). Учень Д. Гільберта. В 1913-1930 роках — професор Вищої технічної школи Цюріха, в 1930-1933 роках — професор Геттінгенского університету, в 1933 після приходу до влади фашистів емігрував в США, працював в Принстоні в Інституті перспективних досліджень (Institute for Advanced Study).
Праці присвячені тригонометричним рядам і рядам по ортогональних функціях, теорії функцій комплексної змінної, диференціальним і інтегральним рівнянням. Ввів в теорію чисел т.зв. "Суми Вейля". Найзначніші роботи Вейля з алгебри (в галузі теорії неперервних груп і їх представлень) і теорії функцій комплексної змінної (де його книга 1913 "Die Idee der Riemannschen Flache" — "Ідея ріманової поверхні" стала класичною — уперше було досконало строго визначене поняття Ріманова поверхня, яке негайно можна було поширити на будь-який многовид). Праці Вейля з прикладної лінійної алгебри мали значення для подальшого створення математичного програмування, а роботи в галузі математичної логіки і основ математики дотепер викликають інтерес (Вейль належав до прихильників т.зв. інтуїціонізму).
Велике значення мають праці в галузі математичної фізики, де він незабаром після створення А. Ейнштейном загальної теорії відносності став займатися єдиною теорією поля. Хоча об'єднати тяжіння й електромагнетизм не вдалося, його теорія калібровочної інваріантності мала величезне значення. Також Вейль відомий застосуванням теорії груп до квантової механіки.
Нагороджений премією Лобачевського в 1927 році.
Праці [ред.]
- Вейль Г. О философии математики. — М.-Л.: ГТТИ, 1934. — 128 с.
- Вейль Г. Алгебраическая теория чисел. — М.: ИЛ, 1947. — 226 с.
- Вейль Г. Классические группы. Их инварианты и представления. — М.: ИЛ, 1947. — 408 с.
- Вейль Г. Симметрия. — М.: Наука, 1968. — 192 с.
- Вейль Г. Полвека математики. — М.: Знание, 1969. — 48 с.
- Вейль Г. Избранные труды. Математика. Теоретическая физика // Классики науки. — М.: Наука, 1984. — 512 с.
- Вейль Г. Теория групп и квантовая механика. — М.: Наука, 1986. — 496 с.
- Вейль Г. Математическое мышление. — М.: Наука, 1989. — 400 с.
- Вейль Г. Пространство. Время. Материя. Лекции по общей теории относительности. — М.: URSS, 2004. — 456 с.
Література [ред.]
- Яглом И. М. Герман Вейль. — М.: Знание, 1967. — 47 с.
Див. також [ред.]
- 32267 Германнвейль — астероїд, названий на честь математика[1].
Примітки [ред.]
Посилання [ред.]
- National Academy of Sciences biography
- Biography by Atiyah
- Weisstein, Eric W. "Weyl, Hermann (1885–1955)". Eric Weisstein's World of Science.
- Bell, John L. Hermann Weyl on intuition and the continuum
- Feferman, Solomon. "Significance of Hermann Weyl's das Kontinuum"
- Straub, William O. Hermann Weyl Website
- Kilmister, C. W. Zeno. "Aristotle, Weyl and Shuard: two-and-a-half millennia of worries over number." 1980
