Героїв Праці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Героїв Праці
Салтівська лінія
Загальні дані
Тип колонна трипрогінна мілкого закладення
Платформи
Кількість 1
Тип острівна
Форма пряма
Будівництво
Дата відкриття 24 жовтня 1986
Архітектор(и) В. А. Співачук, П. Г. Чечельницький, А. З. Денисенко, Е. І. Дорогожилова
Інженер(и)-конструктор(и) П. Д. Пашков, Л. П. Гришина
Транспорт
Виходи до вул. Академіка Павлова, вул. Героїв Праці
Наземний транспорт А: 17е, 28, 41е, 48, 54е, 55е, 108е, 152е, 208е, 212е, 215е, 240е, 247е, 263е, 266е, 268е, 271е, 275е
Т: 16, 16а, 26, 27
Тб: 47, 48
Інше
Географічні координати 50°01′28″ пн. ш. 36°20′09″ сх. д. / 50.0246583° пн. ш. 36.3358528° сх. д. / 50.0246583; 36.3358528Координати: 50°01′28″ пн. ш. 36°20′09″ сх. д. / 50.0246583° пн. ш. 36.3358528° сх. д. / 50.0246583; 36.3358528
Стільниковий зв'язок Київстар
Мапа
Салтівська лінія
Дружби народів
оборотні тупики
Героїв Праці
Студентська
Академіка Павлова
Академіка Барабашова
ТЧ-2 «Салтівське»
вул. Шацька
вул. З'єднана
Метроміст через р. Харків
Київська
Пушкінська
Університет
Історичний музей
оборотні тупики
ССГ до першої лінії
Жовтнева
Новожанове

«Героїв праці» — 21-ша станція Харківського метрополітену. Є кінцевою станцією Салтівської лінії, розташована після станції «Студентська». Відкрита 24 жовтня 1986 року[1].

Названа на честь вулиці Героїв Праці, яка розташована біля станції метро.

Конструкція[ред. | ред. код]

Колонна трипрогінна мілкого закладення з острівною платформою.

Колійний розвиток[ред. | ред. код]

Станція з колійним розвитком — 6-стрілочні оборотні тупики наприкінці лінії.

Оздоблення[ред. | ред. код]

Платформа станції

Архітектура станції суворо урочиста, завдяки чіткому ритму прямокутних колон, пластичній структурі стелі з великогабаритних плит з восьмигранними кесонами та ритму світильників із світлозахисними вертикальними ребрами. Назві станції відповідають геральдичні художньо-декоративні чеканні вставки на колійних стінах із зображеннями орденів та медалей. Стіни та колони оздоблені білим уральським та коричневим закарпатським мармуром, підлога — з плит червоного та сірого граніту.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель / [Сост. А. Ю. Лейбфрейд, В. А. Реусов, А. А. Тиц]. — Х.: Прапор, 1985. — 151 с., ил.

Джерела[ред. | ред. код]