Герпесвіруси

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герпесвіруси
Herpesviridae EM PHIL 2171 lores.jpg
Класифікація вірусів
Група: i
Ряд: Herpesvirales
Родина: Herpesviridae
Підродина Alphaherpesvirinae
Підродина Betaherpesvirinae
Підродина Gammaherpesvirinae
Підродина Unassigned
  • Unassigned

Герпесвіруси (Herpesviridae) — родина ДНК-вмісних вірусів, які можуть уражати людину і різноманітних тварин. Натепер відомо близько 200 вірусів в цій родині. Вони спричиняють хронічні ураження з довічною персистенцією в організмі уражених. Відомо 8 типів герпесвірусів, що спричиняють хвороби у людини.

Морфологія віріонів[ред.ред. код]

Віріони мають діаметр 120–150 нм. Внутрішній компонент представлений ядром розміром 75 нм, що містить ДНК, намотану навколо циліндричної масси. Ядро знаходиться у білковому капсиді, розміром 100—110 нм. Капсид складається з 162 однакових, геометрично правильних білкових структур — капсомерів. Капсомери точно підібрані і припасовані одне до одного, формуючи ікосаедр. Капсомери на гранях представляють шестикутні призми, а на кожній з 12-ти вершин капсомери п'ятигранні. Капсид оточений аморфним білковим тегументом і все це заключено у оболонку з глікопротеїдною оболонкою з шипиками на поверхні. Між капсидом та ліпопротеїдною оболонкою розташований шар, розмір якого значно варіює у різних герпесвірусів. Усередині зрілого віріона міститься 35—45 різних білкових молекул.

Фізико — хімічні та фізичні властивості[ред.ред. код]

Молекулярна маса віріонів 1 000*106, плавуча щільність віріонів у хлориді цезія 1,26 — 1,29 г/мл, плавуча щільність капсидів 1,3 — 1,31 г/мл.
Віруси термолабільні, чутливі до ефіру, детергентів, інактивуются при pH < 4,0.

Геном[ред.ред. код]

Геном являє собою лінійну дволанцюгову ДНК з молекулярною массою 80-150*106. Геном складається з двух ковалентно зв'язаних фрагментів — довгого що містить 82% ДНК та короткого що містить 18% ДНК. Кожен фрагмент має специфічний нуклеотидний склад, для якого характерне багаторазове повторення кінцевих нуклеотидів.
Розмір геному 120–240 kb.
Реплікація: Цитоплазматична/ядерна

  1. Вірус взаємодіє з рецепторами клітини-хазяїна через великий поверхневий антиген та входить до клітини за невідомим механізмом.
  2. Релаксована циркулярна ДНК та капсид транспортуються за допомогою мікротрубочок в ядро, де ДНК вивільнюється через ядерні пори і перетворюється на ковалентно замкнену циркулярну ДНК.
  3. Транскрипція прегеномних РНК і субгеномних мРНК, що здійснюється РНК—полімеразою II, спричинює синтез усіх вірусних протеїнів.
  4. Прегеномні РНК разом з Р протеїном та зворотно транскрибованою (-)ДНК, ковалентно зв'язаною з Р протеїном вкриваються капсидною оболонкою.
  5. (+) ДНК синтезується з (-) ДНК. Утворюються нові релаксовані циркулярні ДНК.
  6. Збірка віріонів в цитоплазмі за участі мембран ретикулоендотеліальної системи та відбруньковування від мембрани клітини.

Білки, Ліпіди Вуглеводи[ред.ред. код]

Віріони містять ДНК(6% від сухої масси), білки (70%), ліпіди (22%), вуглеводи (1,5 — 2%). Ліпіди знаходяться у складі ліпопротеїдної оболонки, вуглеводи — у складі глюкопротеїдів, що формують шипики на ліпопротеїдній оболонці.

В складі герпесвірусів є приблизно 35—45 поліпептидів з молекулярною масою 12*103 — 140*103 в тому числі 5 глікопротеїдів, що позначаються gA, gB, gC, gD, gE. Глікопротеїди знаходяться на зовнішній поверхні ліпопротеїдної оболонки. Крім структурних білків в зараженій клітини синтезується до 20-ти неструктурних білків.

Віруси мають ряд антигенів, зв'язаних як з внутрішніми білками, так і з глюкопротеїдами. Основними імуногенами є глюкопротеїди gB, gC, gD. Ці білки індукують вірус нейтралізуючі антитіла та клітинниу імунну відповідь організму.

Біологічні властивості[ред.ред. код]

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Герпесвірусні інфекції.

Генералізована герпетична інфекція новонароджених уважає всі органи і зумовлює у тканинах точічні некрози та запальні процеси. В клітинах уражених тканин утворюються внутрішньоядерні включення. Ранні включення (тільця Каудрі) містять ДНК і заповнюють все ядро, відтісняючи хроматин до краю ядра. Пізні включення не містять ДНК.

Для герпесвірусів характерна довічна персистенція у вигляді дволанцюгової кільцевої ДНК в нейронах чуттєвих гангліїв. Герпесвіруси патогенні для багатьох видів лабораторних тварин — мишей, крис, кроликів, морських свинок, хом'ячків, собак, мавп, у яких вони спричиняють гарячку і енцефаліт, а у кроликів — ще й кератоконьюктивіт.

Джерела[ред.ред. код]

  • А. Г. Букринская. Вирусология. — М.: Медицина, 1986. С. 336.