Герпесвіруси

Герпесвіруси (Herpesviridae) — родина ДНК-вмісних вірусів.

Морфологія віріонів

Вібріони мають діамети 120–150 нм. Внутрішній компонент представлений серцевиною, яка містить ДНК намотану навколо циліндричної масси. Серцевина знаходиться в білковому капсиді що маю симетрію ікосаедра який складається з 162 капсомерів. Капсомери на гранях представляють шестикутні призми, а на кожній з 12-ти вершин капсомери п'ятигранні. Капсид оточений ліпопротеїдною оболонкою з шипиками на поверхні. Між капсидом та ліпопротеїдною оболонкою розташований шар розмір якого значно варіює у різних вірусів герпесу.

Фізико — хімічні та фізичні властивості

Молекулярна маса вібріонів 1000*106, плавуча щільність вібріона в хлориді цезія 1,26 — 1,29 г/мл, плавуча щільність кап сидів 1,3 — 1,31 г/мл.
Віруси термолабільні, чутливі до ефіру, детергентів, інактивуются при pH < 4,0.

Геном

Геном представляє собою лінійну дволанцюгову ДНК з молекулярною массою 80-150*106. Геном складається з двух ковалентно зв'язаних фрагментів — довгого що містить 82% ДНК та короткого що містить 18% ДНК. Кожен фрагмент має специфічний нуклеотидний склад, для якого характерне багаторазове повторення кінцевих нуклеотидів.
Розмір геному 120–240 kb.
Реплікакація: Цитоплазматична/ядерна

1. Вірус взаємодіє з рецепторами клітини-хазяїна через великий поверхневий антиген та входить до клітини за невідомим механізмом.
2. Релаксована циркулярна ДНК та капсид транспортуються за допомогою мікротрубочок в ядро, де ДНК вивільнюється через ядерні пори і перетворюється на ковалентно замкнену циркулярну ДНК.
3. Транскрипція прегеномних РНК і субгеномних мРНК, що здійснюється РНК полімеразою II, спричинює синтез всіх вірусних протеїнів.
4. Прегеномні РНК разом з Р протеїном та зворотно транскрибованою (-)ДНК, ковалентно зв'язаною з Р протеїном вкриваються капсидною оболонкою.
5. (+) ДНК синтезується з (-) ДНК. Утворюються нові релаксовані циркулярні ДНК.
6. Збірка віріонів в цитоплазмі гепатоцитів за участі мембран ретикулоендотеліальної системи та відбруньковування від мембрани клітини.

Білки, Ліпіди Вуглеводи

Віріони містять ДНК(6% від сухої масси), білки (70%), ліпіди (22%), вуглеводи (1,5 — 2%). Ліпіди знаходяться у складі ліпопротеїдної оболонки, вуглеводи — у складі глюкопротеїдів, що формують шипики на ліпопротеїдній оболонці.

В складі вібріона герпеса знаходится приблизно 30-33 поліпептида з молекулярною масою 12*103 — 140*103 в тому числі 5 глікопротеїдів, що позначаються gA, gB, gC, gD, gE. Глікопротеїди знаходяться на зовнішній поверхні ліпопротеїдної оболонки. Крім структурних білків в зараженій клітини синтезується до 20-ти не структурних білків.

Вісус має ряд антигенів, зв'язаних як з внутрішніми білками так і з глюкопротеїдами. Основними імуногенами є глюкопротеїди gB, gC, gD. Ці білки індукують вірус нейтралізуючі антитіла та клітинниу імунну відповідь організму. Існує два серотипа вірусу простого герпесу, які мають як спільні так і типоспецифічні антигени. І ті і інші зв'язані з глюкопротеїдами. Спільними антигенами є gB, gC, gD — типоспецифічні.

Біологічні властивості

Вид, що виявляє у людини оральний герпес. Культивуються в культурах живих клітин і викликають їх багатоядерність.

Основні шляхи зараження — повітряно-крапельний (через слину) та статевий. Можливе зараження через предмети побуту. Первинна репродукція вірусу при стоматитах відбувається в епітелії слизової оболонки рота та глотки. По лімфатичним шляхам вірус потрапляє в кров. Можливими ускладненнями є герметичні менінгіти та енцефаліти. Генералізована герметична інфекція новонароджених уважає всі органи і викликає в тканинах точічні некрози та запальні процеси. В клітинах уражених тканин утворюються внутрішньоядерні включення. Ранні включення (тільця Каудрі) містять ДНК і заповнюють все ядро, відтісняючи хроматин до краю ядра. Пізні включення не містять ДНК.

Для вірусу герпеса характерна його довічна персистенція у вигляді дволанцюгової кільцевої ДНК в нейронах чуттєвих гангліїв. Вірус герпеса патогенен для багатьох видів лабораторних тварин — мишей, крис, кроликів, морських свинок, хом'ячків, собак, мавп, у яких він викликає лихорадку та енцефаліт, а у кроликів — також кератоконьюктивіт.

Господар — людина.

Переносники — відсутні.

Розповсюджений по всій земній кулі, за різними даними вражено 70-98% населення.

Тропізм: Нервові клітини, епітелій.

Патологічні зміни: Віруси герпесу мають циклічні періоди активності, протягом 2-21 днів на шкірі формуются бульбашки, що містять вірусні частки і періоди ремісії під час яких віруси пропадають. Генітальний герпес часто є безсимптомним в той час як передача вірусу триває. Після первинної інфекції, віруси мігрують до чутливих нервів, де вони зберігаются в латентній формі довічно. Рецидиви захворювання не визначено в часі, хоча виявлені деякі тригери захворювання. З часом, періоди активності інфекції зменшуются в часі.

Профілактика та лікування

Правила, яких хворий на герпес повинен дотримуватись, щоб запобігти зараженню своїх близьких:

• Ретельно мийте руки після контакту з ураженою герпесом ділянкою шкіри.
• Обов'язково користуйтеся особистими предметами гігієни і зберігаєте їх окремо від інших.
• Після туалету необхідно продезинфікувати сидіння унітазу (вірус живе до 4 годин на пластику).
• При генітальному герпесі необхідно утримуватись від статевих контактів.
• Всі інфіковані герпесом навіть при відсутності зовнішніх симптомів повинні користуватися презервативами, які значно знижують ризик зараження партнера.
• Слід зазначити, що захиститися від зараження оральним ВПГ-1 майже неможливо, тому що він передається навіть при короткому контакті зі шкірою здорової людини.

Для полегшення симптомів герпетичної інфекції можна порекомендувати наступне:

• Не торкайтеся пухирців і ранок на шкірі.
• Часто мийте руки, щодня чистіть нігті.
• Намагайтеся не носити тісний одяг, адже погана циркуляція повітря може сповільнити загоєння шкіри.

Лікувати герпес непросто: зеленка, всілякі мазі, креми й інша противірусна терапія допомагає лише в перший період, потім вона вже даремна. Підступність вірусу в тому, що він паразитує усередині клітин, тому недоступний для антибіотиків, які по-старому прописують деякі лікарі. Припікання приберуть папіломи, але вірус з організму не виженуть. Через якийсь час хвороба може знову дати про себе знати. Вихід один — покращити імунний статус, поліпшити роботу захисної системи. І лікування, призначене лікарем, буде тривалим — до року доведеться пити пігулки, а при генітальному герпесі доведеться пролікувати не тільки себе, але і свого партнера.

Література

• А. Г. Букринская. Вирусология. — М.: Медицина, 1986. С. 336.