Герпесвірусні інфекції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герпесвірусні інфекції
Herpes(PHIL 1573 lores).jpg
Простий герпес в ділянці нижньої губи (позначено стрілкою).
МКХ-10 A60, B00, B01, B02, B25, B27
МКХ-9 054.0

, 054.1 , 054.2 , 054.3 , 771.2

DiseasesDB 5841
eMedicine med/1006
MeSH D006561

Герпесвірусні інфекції (англ. herpesviral infections) — група інфекційних захворювань, спричнених вірусами сімейства (родини) герпесвірусів (англ. Human herpes viruses). Натепер відомо більше 100 герпесвірусів, серед яких для людини патогенними є 8 вірусів (або типів людських вірусів).

Термін «Герпесвірусна інфекція» потрібно використовувати відносно всіх нозологічних форм, спричинених герпесвірусами. Тоді як термін «Герпетична інфекція» допустимий лише для означення проявів хвороби, спричиненої тільки вірусами простого герпесу 1 і 2.

У тварин до даної групи інфекцій відносяться ринотрахеїт великої рогатої худоби, ринопневмонія коней, хвороба Ауєскі та ін.

Роль герпесвірусів у патології людини[ред.ред. код]

Перший вірус цього сімейства відкрив у 1902  р. угорський патолог А. Ауєскі (вірус псевдосказу). Вивчення ролі герпесвірусів у патології людини почалось у першій чверті 20 сторіччя, коли німецький офтальмолог В. Груттер (1912 р.) вперше знайшов вірусні включення у вмісті герпетичних везикул та довів цим вірусну природу герпетичного кератиту. Перша культура in vitro вірусу простого герпесу (ВПГ) була отримана у 1920 р. З того часу відкрито 8 типів герпесвірусів людини і доведено їхню роль в етіології понад 40 хвороб людини. Герпесвірусні інфекції відрізняються різноманітним, складним та тяжким перебігом з ураженням багатьох органів та тканин, що дозволяє визначати їх як загальні системні захворювання організму[1].

Етіологія[ред.ред. код]

Герпесвіруси подібні між собою за:

  • морфологічними ознаками віріонів,
  • типом нуклеїнової кислоти,
  • способом репродукції,
  • здатністю до довічної персистенції в організмі господаря після первинного інфікування.

Усі вони містять двониткову ДНК, покриту двадцятигранним нуклеокапсидом. Між капсидом і зовнішньою оболонкою міститься білковий шар. Ліпопротеїновий шар зовнішньої оболонки вірусу має шипоподібні виступи.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Герпесвіруси.

Класифікація сімейства герпесвірусів за біологічними властивостями[ред.ред. код]

Поділяються на 3 підродини, куди входять віруси, що спричинюють захворювання у людей:

  • α-герпесвіруси:
  • герпесвіруси людини 1 та 2 типу (ГВЛ—1 та ГВЛ—2, вони ж віруси простого герпесу 1 та 2 типів (ВПГ—1 і ВПГ—2),
  • герпесвірус людини 3 типу (ГВЛ-3 — вірус вітряної віспи та оперізуючого лишаю).

Вони швидко поширюються, мають короткий цикл репродукції в клітинах, зумовлюють цитоліз та латентну інфекцію в нейронах[2].

  • β-герпесвіруси:
  • герпесвірус людини 5 типу (ГВЛ—5, цитомегаловірус — збудник цитомегаловірусної інфекції (ЦМВ),
  • герпесвірус людиин 6 типу (ГВЛ—6)
  • герпесвірус 7 типу (ГВЛ—7).

Повільно розмножуються, спричинюють цитомегалію, мають тропність до епітеліальних клітин слинних залоз, сечових шляхів, шийки матки і нирок.

  • γ-герпесвіруси:
  • герпесвірус людини 4 типу (ГВЛ-4, EBV, вірус Епштейна-Барр),
  • герпесвірус людини 8 типу (ГВЛ-8),

Інфікують лімфоїдні клітини, мають тропізм до Т- і В—лімфоцитів з тривалою персистенцією в них, спричиняють лімфопроліферативні хвороби.

Варіанти взаємодії герпесвірусів з організмом людини[ред.ред. код]

Варіанти взаємодії є різноманітними:

  • Гостра герпесвірусна інфекція — виникає при первинному інфікуванні у 1—20% випадків.
  • Рецидивуюча герпетична інфекція — клінічні прояви загострення персистуючої інфекції (ВПГ 1 та 2 типу), виникає у 5—40% інфікованих.
  • Персистуюча герпесвірусна інфекція — безсимптомна персистенція вірусу, що супроводжується його виділенням в навколишнє середовище. Персистуючий інфекційний процес лежить в основі латентної інфекції.
  • Латентна герпесвірусна інфекція — безсимптомна персистенція вірусу, яка не супроводжується його виділенням в навколишнє середовище. Вірус не виявляється за допомогою діагностичних заходів у зв'язку з тим, що він інтегрований у геном клітини.
  • Повільні герпесвірусні інфекції характеризуються тривалим інкубаційним періодом, прогресуючим перебігом та неминучою смертю.

Первинна інфекція або первинне інфікування розвивається при першому контакті вірусу з макроорганізмом. При нормальній імунній відповіді герпесвірус елімінується з усіх органів і систем організму за винятком клітин-мішеней, в яких він зберігається протягом усього життя у латентному стані. За певних умов частина вірусів активується, наслідком чого є реактивація інфекційного процесу з клінічною маніфестацією (вторинна інфекція). Таким чином, латентна персистуюча інфекція перетворюється у хронічну латентну інфекцію з періодами загострення та ремісії.

Класифікація герпесвірусних інфекцій[ред.ред. код]

Віруси Первинна інфекція Реактивація
ГВЛ—1 (HSV—1 або HHV—1) Гінгівостоматит, кератокон'юнктивіт, пневмонія, менінгоенцефаліт, неонатальна, генітальна герпетична інфекція Рецидивуючий орально—лабіальний герпес, аногенітальний, енцефаліт, езофагіт, гепатит, кератокон'юнктивіт
ГВЛ—2 (HSV—2 або HHV—2) Генітально—ректальний, неонатальний герпес, менінгоенцефаліт, поперековий радикуліт, субклінічна інфекція, дисемінований герпес Генітальний герпес, менінгіт, енцефаліт, хронічний шкірно-слизовий герпес, кератит
ГВЛ—3 (VZV або HHV—3) Вітряна віспа Оперізуючий герпес, дисемінована вітряна віспа при імунодефіциті
ГВЛ—4 (EBV або HHV—4) Інфекційний мононуклеоз, енцефаліт новонароджених, лімфоїдна інтерстиціальна пневмонія у дітей, В—клітинна лімфопроліферація Лімфопроліферативний синдром, лімфома Беркітта, назофарингеальний рак, В—клітинна лімфома, лімфопроліферативні розлади
ГВЛ—5 (ЦМВ, CMV або HHV—5) Субклінічна інфекція, мононуклеоз, вади розвитку, генералізовані форми, ураження різних органів та систем, цитомегалія при імунодефіциті Ретиніт, гепатит, коліт, пневмонія, порушення функції кісткового мозку, цитомегаловірусна інфекція у хворих після трансплантації, нейроінфекція при СНІДі
ГВЛ—6 (HHV—6) Раптова екзантема дітей (6—а хвороба), патологія сполучної тканини, гематологічні зміни Гепатит, злоякісні лімфоми, інтерстиціальна пневмонія, енцефаломієліт, гістіоцитарний некротичний лімфаденіт, імунодефіцит
ГВЛ—7 (HHV—7) Раптова екзантема дітей Вторинний імунодефіцит, синдром хронічної втоми
ГВЛ—8 (HHV—8) Асоціація з ВІЛ-інфекцією, саркома Капоші Асоціація з саркомою Капоші, лімфома порожнин тіла, хвороба Кастельмана

Ураження, зумовлені різними типами герпесвірусів людини[ред.ред. код]

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Герпес простий.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Вітряна віспа.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Оперізуючий герпес.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Інфекційний мононуклеоз.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Саркома Капоші.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Синдром хронічної втоми.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Liesegang T. Herpes simplex // Cornea. −1999. — V. 18, No. 6. — P.739.
  2. З укусом від мавп до людей може зрідка передаватися так званий вірус герпесу В, який також входить до цієї підродини, що здатний спричинювати тяжку нейроінфекцію, нерідко із смертельним наслідком. Англійська буква В в назві цього вірусу походить від прізвища людини, в якої вперше був виділений такий вірус, та яка померла від тяжкого менінгоенцефаліту після укусу макаки-резус

Джерела[ред.ред. код]