Герріт ван Гонтгорст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герріт ван Гонтгорст
нід. Gerard van Honthorst
Gerrit van Honthorst.jpg
Автопортрет, малюнок.
Ім'я при народженні Герріт Гарменс ван Гонтгорст
Дата народження 4 листопада 1590(1590-11-04)
Місце народження Утрехт
Дата смерті 27 квітня 1656(1656-04-27) (65 років)
Місце смерті Утрехт
Національність нідерландець
Громадянство Нідерланди Нідерланди
Жанр біблійні,жанрові і історичні композиції, портрети
Навчання Абрагам Блумарт
Напрямок бароко і караваджизм
Покровитель маркіз Джустініані, кардинал Шипіоне Боргезе, герцог Оранський
Вплив Караваджо

Гонтгорст, тобто Герріт ван Гонтгорст (нід. Gerard van Honthorst; *4 листопада 1590, Утрехт - 27 квітня 1656, там же) — нідерландський художник, караваджист. Малював офіційні портрети, релігійні композиції, побутові сценки. Робив офорти.

Біографія[ред.ред. код]

Герріт ван Гонтгорст походив з родини, що здавна була пов'язана з мистецтвом. Ще його дід був художником, а батько навіть став головою художньої гільдії міста Утрехт. Герріт (або Герард) і народився в Утрехті. Первісне навчання отримав від батька, а потім навчався у Абрахама Блумарта (1564-1651), представника нідерландського маньєризму.

Італійський період Гонтгорст[ред.ред. код]

Близько 1610 р. Гонтгорст дістався Риму, відомого художнього центру Італії і Західної Європи взагалі. В Римі мав свою майстерню, куди брав учнів.Зафіксована праця видатного художника Матіаса Стомера саме в римській майстерні Гонтгорста. Талановитий Гонтгорст був знайомим з італійцями-художниками Ораціо Джентілєскі та Бартоломео Манфреді, караваджистами.Серед меценатів утрехтського художника в Римі - маркіз Вінченцо Джустініані, який купував картини самого Караваджо, і кардинал Сципіоне Боргезе, який теж не цурався творчості Караваджо. Художник працював в Італії майже 10 років. За пристрасть до зображення нічних сцен італійці прозвали його «Нічний Герардо».

Знову на батьківщині[ред.ред. код]

Худ. Тербрюгген. Юнак-флейтист, 1621 р.

Близько 1620 р. він повернувся в Голландію. Перші два роки працював в місті Гаага. Але мав небагато замов і збіднів, жив в кімнаті на даху. З 1622 р. - в рідному Утрехті, де став майстром художньої гільдії Св. Луки. Мав замовлення і славу. Серед візітерів до майстерні Гонтгорста був сам вельможний П.П.Рубенс, що що є покажчиком художніх успіхів утрехтця Гонтхорста. У 1628 році працював в Лондоні по замовам короля Британії Карла 1-го Стюарта. Серед замовників художника був і король Данії Крістіан 4-й. Отже, Гонтгорст зумів зробити міжнародну художню кар'єру, що вдавалося не кожному.

Неофіційним суперником Гонтгорста в Утрехті став художник Тербрюгген.Той теж подорожував до Італії, де бачив на власні очі картини Караваджо. Він повернувся в Утрехт раніше за Бабюрена і Гонтгорста. Це Тербрюгген приніс першим в Утрехт звістку про дивні художні знахідки Караваджо. А музичні картини Тербрюггена стали прямим і творчим продовженням найкращих музичних сцен Караваджо і його найталановитіших послідовників. Музи́ки Тербрюггена занурені в музику, а не в залицяння чи флірт, як у Гонтгорста.

В 1637 році Гонтгорст знову в Гаазі, яку тепер вдалося пдкорити: він фаворит Фредеріка Гендріка, герцога Оранського. Гаага була домівкою Гонтгорста 15 років. У 1652 він повертається в рідний Утрехт, де жив до смерті у 1656 році.

Автопортрет. Малюнок[ред.ред. код]

Автопортрети - не новина в 17 столітті. Зробив свій автопортрет і Гонтгорст. Вечір. Позаду важкуватий день і художник сидить утомлено і малорухомо. Голландці не знімали капелюхи в приміщеннях, навіть на вечірках, при візитах до рідних чи в гостях. Здається, свої голландські звички Гонтгорст не полишав ні в Голландії, ні в Італії.

Малюнок дивує майстерним відтворенням вечірнього освітлення, що добре вдається олійними фарбами і важко в графіці. Гонтгорст - майстер, займався офортом, прийоми караваджизму міг відтворити і в графіці, що давалося не кожному.

Офіційні портрети[ред.ред. код]

В офіційних портретах Гонтгорст слухняно йде за традицією репрезентативних портретів офіційних особ. Звідси - багаті завіси, чопорні пози, обов'язкова шляхетність,навіть якщо особа не була а ні привабливою, а ні шляхетною. Рубенс додавав казкових (міфологічних) персон до нецікавих йому моделей (історія життя королеви Марії Медічі), і так виходив із скрутного становища. Гонтгорст в портретах - скутий, боязкий, занадто слухняний.

Караваджизм Гонтгорста[ред.ред. код]

Полотно «Концерт» з Галереї Боргезе належить до римського періоду творчості Гонтгорста. Місцеві пани зібрались на вечірку. Аби додати веселощів-створили концерт. Зовнішньо шляхетне дозвілля таки перейшло край, і стара прийшла угомонити молодь, що завзято і галасливо співає. Дивує добрячий натюрморт на столі. Він просто здертий з натюрмортів Караваджо, що свідчить про те, що Гонтгорст бачив оригінали генія і вивчав їх.

Інші картини менш залежні від знахідок Караваджо, але Гонтгорст був і залишається послідовником великого майстра.

Побутові сценки[ред.ред. код]

Гонтгорст і Матіас Стомер[ред.ред. код]

Трагічні події життя чи моральність вчинів людей мало чіпляли Гонтгорста. Він нейтрально малює пьяненького скрипаля чи чоловіка і жінку, що відверто фліртують, граючи на музичних інструментах. Гра жінки на лютні часто передувала домовленості про ціну на секс послугу. Нічна сцена в картині Гонтгорста «У сводні» саме про це - в руці нічного залицяльника кошель з грошима... Показовою є і картина «Бенкет блудного сина». Художник бере легковажний момент - сам бенкет, веселощі на батьківські гроші, за якими будуть бідність і каяття.А ні бідність, а ні каяття Гонтгорста ніяк не приваблювали.Добре намальована картина стала легковажною розповіддю про марнування життя.

Деякий час Гонтгорст і Матіас Стомер наче йдуть поряд.У Гонтгорста є картина з художником-читачем вночі (палац Барберіні, Рим), і у Стомера є картина «Юнак читає біля свічки (художник?)». Обидва малювали «Поклоніння пастухів». Але Гонтгорст повернеться в Голландію, де розтренькуватиме талант на офіційні портрети і легковажні картини.

Навпаки, моральність і оцінка вчинків людини хвилюють Стомера. Герої Біблії і герої давньоримської історії - постійні персонажі його картин. Про захисника Риму Сцеволу він намалює декілька картин, уславивши самопожертву і здатність на подвиг. Матіас Стомер назавжди залишиться в Італії, покине Рим і оселиться в південній частині країни, де не буде писати легковажних картин.І кане в безвість, попри могутній талант і можливість стати уславленим не менше Гонтгорста.

Невдячні нащадки[ред.ред. код]

Спільною для обох майстрів була невдячність нащадків. Гонтгорста від забуття не врятувало і повернення на Батьківщину.Після смерті його забули і перевідкрили 200 років потому.

Ще гірший стан з Матіасом Стомером. Він не мав свого історіографа і невідомо, де помер і як жив до смерті. Майже всі відомості про нього уривчасті і неповні.Найбільше про Стомера, його смаки і пристрасті, розповідають лише картини.

Країни світу, де зберігають твори Гонтгорста[ред.ред. код]

  • Австрія
  • Велика Британія
  • Іспанія
  • Італія
  • Нідерланди
  • Німеччина
  • Росія
  • США
  • Україна
  • Франція

Джерела[ред.ред. код]

  • Caravaggio and His Followers, Aurora Art POublishers, 1975 (англ)
  • Всеобщая история искусств,Т 4,М, 1963 (рос)
  • Краткая художественная энциклопедия.Искусство стран и народов мира, Т 3,М,1971 (рос)
  • Кузнецов Ю.И.« Голландская живопись 17-18 веков в Эрмитаже», Л, «Аврора», 1979 (рос)

Посилання[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]