Герцен Олександр Іванович
| Олександр Іванович Герцен | |
| Александр Иванович Герцен | |
 О. І. Герцен |
|
| При народженні: | Олександр Іванович Герцен |
|---|---|
| Псевдоніми, криптоніми: | Іскандер |
| Дата народження: | 6 квітня 1812 |
| Місце народження: | Москва, Російська імперія |
| Дата смерті: | 21 січня 1870 |
| Місце смерті: | Париж, Франція |
| Мова творів: | російська |
| Рід діяльності: | прозаїк, публіцист, літературний критик |
| Magnum opus: | «Минуле і думи» |
Олекса́ндр Іва́нович Ге́рцен (* 25 березня (6 квітня за новим стилем) 1812, Москва — † 9 січня (21 січня за новим стилем) 1870, Париж, поховано в Ніцці) — російський письменник, публіцист, літературний критик, філософ, революціонер-демократ. Псевдонім — Іскандер.
[ред.] Біографія
Народився в Москві. Початкову освіту здобув удома. 1829 року вступив на фізико-математичний факультет Московського університету. Разом із другом Миколою Огарьовим організував студентський гурток сен-сімоністів.
1833 року закінчив університет кандидатом із срібною медаллю за дисертацію «Аналітичний виклад сонячної системи Коперника».
1834 року Герцена заарештували разом із групою колишніх гуртківців за «вільнодумство».
1835 року Герцена заслали до міста Перм, звідти до міста В'ятка, де він працював у канцелярії губернатора, а згодом — до Владимира на Клязьмі. 1838 року у Владимирі Герцен одружився із Захар'їною.
1841 року Герцена заслали до міста Новгород. Там він був радником губернського правління.
1842 року Герцен подав у відставку «за станом здоров'я» та в чині надвірного радника оселився в Москві, де очолив ліве крило суспільного руху західників у їх боротьбі зі слов'янофілами.
1846 року помер батько Герцена. Отримавши спадщину, Олександр Іванович під приводом необхідності лікувати дружину 21 січня 1847 року назавжди покинув батьківщину. У 1847—1852 роках жив у Франції, Італії, Швейцарії як політичний емігрант.
1852 року Герцен оселився в Лондоні.
Помер у Парижі. Поховали Герцена на кладовищі Пер Лашез, переховали у Ніцці (Франція) поруч із могилою дружини. 1872 року там встановлено надгробок роботи українського скульптора Пармена Забіли.
[ред.] Твори
- Собрание сочинений. — Т. 1—30. — Москва, 1954—1966.
- Спомини з еміграції. — Львів, 1911.
- Листи про вивчення природи. — Київ, 1947.
- Вибрані філософські твори. — Т. 1—2. — Київ, 1949—1951.
- Сорока-злодійка. — Київ, 1950.
- Минуле і думи. — Київ, 1957.
- Хто винен? — Київ, 1982.
[ред.] Література
- Крутікова Н. Є. Герцен Олександр Іванович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 415—416.
- Герасимова Г. П. Герцен Олександр Іванович // Енциклопедія історії України. — Т. 2. — К.: Наукова думка, 2005. — С. 95—96.
