Гетера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гетера (дав.-гр. ῾Εται̃ραι — подруга, коханка) — освічена незаміжня жінка у Стародавній Греції, яка вела вільний незалежний спосіб життя[1]. Терміном «гетера» також позначалися і повії, проте від сучасного розуміння гетер відрізняла освіченість. Вони не стільки надавали сексуальні послуги (до того ж, здебільшого за власним вибором), скільки розважали бесідою, піснею чи танцем[2] та приваблювали аристократичними манерами[3].

Вперше гетери у великому числі з'явилися в Коринфі у зв'язку з культом богині вроди Афродити — так звані, ієродули. З часів Солона, який вбачав у гетерах запоруку непохитності шлюбу, вони з'явилися і в Афіни. До Перикла гетерами ставали лише рабині, але потім в це середовище потрапляли і вільні дівчата, особливо чужинки. Завдяки своєму здебільшого непересічному розуму та освіті, знанню багатьох тонкощів в поведінці афінські гетери збирали довкола себе видатних мужів. В їх будинках збиралися видатні політичні діячі, поети, скульптори тощо, чому не могло сприяти замкнене життя заміжніх грекинь. Деякі гетери досягали такого політичного впливу, що могли відігравати помітну роль у суспільному житті грецьких полісів. Нерідко гетер вшановували встановленням статуй.

Життя гетер описане кількома античними авторами, зокрема Лукіаном у «Розмовах гетер» і Алкіфроном в «Листах гетер».

Видатні гетери[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]