Гефест

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гефест передає Фетіді нові обладунки для Ахілла, кілікс — іменна ваза Ливарного вазописця

Гефе́ст (грец. Ήφαιστος, Hephaistos) — кульгавий син Зевса й Гери (за деякими переказами, син самої Гери), бог вогню та ковальства, на відміну від інших богів не цурався фізичної праці.

Дружиною Гефеста була одна з харит, в «Одіссеї» (пісня VIII) — Афродіта, а за Гесіодом — Аглая. Роздратований потворністю й каліцтвом сина, Зевс (варіант: Гера) скинув його з Олімпу в море, однак Фетіда й Еврінома підхопили його й виховали в гроті Океанід.

Згідно з пізнішим переказом, Зевс скинув Гефеста з Олімпу за те, що той у сварці Громовержця з Герою підтримував матір. Був неперевершеним майстром-митцем: будував богам палаци, трони, виготовляв зброю, посуд, оздоби. Із золота зробив собі двох рабинь, які вміли ходити і навіть розмовляти. Скіпетр і егіда Зевса, обладунок Ахіллеса, колісниця Геліоса, скринька Пандори, — все це його витвори. Гефест виготовив також тенета, в які зловив свою зрадливу дружину Афродіту в обіймах Ареса.

Його кузня містилася на Олімпі, за іншими переказами — в Етні та в кратерах інших вулканів, на Лемносі, Ліпарських островах, на Сицилії тощо, де він працював за допомогою кіклопів. Культ Гефеста був так тісно пов'язаний з культом Афіни, що ці божества мали спільні храми й свята. На острові Лемнос його шанували як бога здоров'я; він оберігав від крововиливів, укусів гадюк та божевілля. В Афінах у листопаді відзначались халкеї — свято ковалів.

На честь Гефеста відбувалися лампадофорії — біг зі смолоскипами. Піші й кінні несли смолоскипи, і перемагав той, хто з палаючим факелом перший прибував до мети. У Римі Гефеста ототожнювали з Вулканом. 23 серпня на честь Вулкана римляни влаштовували свята — вулканалії, під час яких кидали в вогонь маленьких рибок і звірят, гадаючи, що такими жертвами вимолять у Гефеста захист від пожежі. В античному мистецтві Гефеста зображували м'язистим ковалем з молотом або обценьками в руці, у хітоні ремісника та в конічній шапці. На вазах зустрічаються зображення Діоніса, що зводить сп'янілого Гефеста на Олімп, де бог-коваль розбиває Зевсові череп. У європейському живописі пізнішого часу образ Гефеста використано в творах П. П. Рубенса, А. ван Дейка, Тіціана, Д. Веласкеса.

Гефест зображується привітним, добродушним, він часто припиняє сварки Зевса і Гери. Без сміху не можуть боги дивитись, як кульгавий Гефест шкутильгає навколо бенкетно­го стола, наливаючи богам запашний нектар. Сміх примушує богів забути сварки. Але Гефест міг бути і грізним. Багато хто зазнав сили його вогню і страшних, могутніх ударів його величезного молота. Навіть хвилі бурхливих рік, Ксанфу і Сімоїсу, вти­хомирив під Троєю своїм вогнем Гефест. Грізний, разив він своїм молотом і могутніх гігантів.

Джерела[ред.ред. код]

  • Антична література. Греція. Рим. Хрестоматія /Упорядники:Михед Т.В., Якубіна Ю.В. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 952 с.
  • Словник античної міфології