Гефестіон

Гефестіон
дав.-гр. Ήφαιστίων
Мармурова голова Гефестіона, зберігається в Музеї Гетті, Лос-Анджелес, Каліфорнія
Народження	356 до н. е. Пелла, Македонія
Смерть	324 до н. е. Екбатана
Країна	Македонія
Звання	генерал
Війни / битви	Битви Александра Великого
Нагороди	heroic honorsd
Гефестіон у Вікісховищі

Гефестіон (грец. Ήφαιστίων; 356 до н. е.(-356) — 324 до н. е.) — найближчий друг Александра Македонського і один із його полководців.

Життєпис

Гефестіон, син Амінтора із Пелли, був приблизно одного віку з Олександром і ріс разом з ним. Немає відомостей про їхнє спільне навчання у Арістотеля в Мієзі, хоча Діодор Сицилійський згадує про листування між філософом і Гефестіоном.

У популярній літературі Гефестіона часто називають коханцем Александра, хоча історичних відомостей про стосунки між ними такого роду відсутні. Висновки роблять на основі дуже довірливих стосунків царя зі своїм другом, а також відомості про бісексуальність Александра, цілком буденну для македонських царів і античних греків класичної епохи.

Гефестіон супроводжував Александра впродовж усього його походу в Азію, будучи в складі «Загону друзів». Після битви при Іссі Александр в супроводі Гефестіона направився оглядати особистий караван царя Дарія ІІІ, який втік. Їх зустріли дочка Дарія Статіра і його дружина Сісігамбіс. Побачивши переможців мати-цариця впала навколішки перед Гефестіоном, який був вищий на зріст і, на думку персів, більш схожий на царську особу. Александр заспокоїв її, додавши:

«Не хвилюйся, мати, він — теж Александр.»

У вирішальній битві при Гавгамелах в 331 р. до н. е. Гефестіон був поранений в бою в руку. Якщо до того часу він був просто особистим другом царя, то тепер увійшов до числа так названих «тілоохоронців», з числа який цар призначав полководців і сатрапів завойованих провінцій. Проте цар рідко доручав Гефестіону самостійне керування військом.

Весілля в Сузах: Александр Великий з дружиною в центрі, Гефестіон по його праву руку.

Перед походом в Індію і переходом через Гіндукуш (в сучасному Афганістані) Александр надав Гефестіону статус «хіліархі» (перський ранг) і фактично поставив його другою після себе людиною в державі. За часів походу Гефестіон перебував у головному загоні, займався будівництвом мостів, а також очолював кінноту гетайрів в битві при Гідаспі. Саме Гефестіон зображений на картині давньогрецького художника поруч з Александром під час останнього одруження на Статірі, а також ще 89 шлюбів у Сузах. Це масове одруження відоме як «Весілля в Сузах». Повернувшись після тяжкого індійського походу в Сузи, одну з столиць Перської імперії, Александр одружився з дочкою Дарія Статірою, а її молодшу сестру Дріпетіду зробив дружиною Гефестіона. У такий спосіб він вирішив скріпити дружбу з Гефестіоном родинними зв'язками.

Восени 324 до н. е. армія Александра розташувалась в Екбатанах на зимування. Там під час урочистих ігор після одного з бенкетів Гефестіон захворів і за тиждень помер. Існує багато версій про причини його смерті, найімовірнішою є черевний тиф (про це свідчать описані симптоми хвороби). Також поширеною є думка про отруєння Гефестіона, оскільки у нього, одного з найбільш наближених до царя осіб, було надзвичайно багато заздрісників і ворогів.

Александр був вражений його смертю і, збожеволівши від горя, відмінив усі свята і наказав стратити лікаря, який лікував Гефестіона. За словами Арріана:

«Деякі додають, що він повісив лікаря Главка, нібито, за погане лікування, за словами ж інших, за те, що він спокійно дивився, як Гефестіон напивався».

Було наказано віддати шану Гефестіону як великому герою. Його тіло перевезли до Вавилона і спалили з дуже витратними почестями. Вісім місяців по тому і сам Александр помер від хвороби.

Див. також

• Александр і Гефестіон

Джерела

• Hephaestion, Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, ed. by Smith (англ.)
• Hephaestion [Архівовано 25 листопада 2014 у Wayback Machine.] at livius.org (англ.)
• Арриан, Поход Александра [Архівовано 12 квітня 2012 у Wayback Machine.], — М.: МИФ, 1993 (рос.)
• Квинт Курций Руф, История Александра Македонского [Архівовано 27 липня 2012 у Wayback Machine.], — М.: Издательство МГУ, 1993 (рос.)
• Клавдий Элиан. «Пёстрые рассказы» [Архівовано 1 вересня 2011 у Wayback Machine.] (7.8, 12. 7) (рос.)
• Плутарх (Александр, passim ; Эвмен, I, 5 ; II ; Пелопид, XXXIV);
• Баттистини О. и Шарвель П. Александр Великий, изд. «Лафонт», Париж, 2004. / Olivier Battistini et Pascal Charvet (dir.), Alexandre le Grand, Histoire et dictionnaire, Laffont, collection " Bouquins ", Paris, 2004 (ISBN 2-221-09784-X). (фр.)