Гласність
Гласність — політичний термін, що позначає політику максимальної відкритості у діяльності державних установ і свободи інформації. У вузькому сенсі, в сучасному слововживанні, основний компонент політики перебудови, яку проводив М. С. Горбачов у другій половині 1980-х років у СРСР і полягала в істотному ослабленні цензури і знятті існуючих у радянському суспільстві численних інформаційних бар'єрів.
Зміст |
У Російській імперії [ред.]
Як політичний термін, слово «гласність» вперше стало використовуватися у Російській імперії наприкінці 1850-х, позначаючи ослаблення цензурного контролю за періодичними виданнями, а пізніше також відкритість у прийнятті рішень і процесі роботи деяких органів влади — насамперед судів, у рамках судової реформи Олександра II[1], що прийшла на зміну «канцелярській таємниці».
Гласність у СРСР [ред.]
Мітинг гласності — мітинг, проведений дисидентами і співчуваючими 5 грудня 1965 року на Пушкінській площі у Москві. Став першою публічною політичною демонстрацією у післявоєнному СРСР[2].
Увійшло до широкого ужитоку з 1987 року як позначення одного з ключових напрямів реформ («гласність — перебудова — прискорення»), що проводилися у 1987 — 1991 роках М. С. Горбачовим на посту Генерального секретаря ЦК КПРС і Президента СРСР, широко відомих під загальною назвою «Перебудова». Тоді ж виникли і гасла моменту: «Більше гласності! Більше демократії!». При цьому «першим відблиском зорі гласності» називають статтю Євгенія Додолева у газеті «Московський комсомолець» за листопад 1986 року, що отримала широкий резонанс.[3][4]
Вперше про гласность заговорили на XXVII з'їзді КПРС у лютому 1986 року. Тоді основною її метою бачилося звернення уваги людей на окремі «недоліки, слабкості та діри» існуючої господарської системи, з метою їх оперативного усунення.
Однак незабаром гласність виходить за початково задані рамки; тепер її суттю стає зняття існуючих численних інформаційних табу. З 1987 року найобговорюванышими у пресі питаннями стають ті, які раніше воліли замовчувати: епоха правління Сталіна, привілеї партноменклатури, секс взагалі і проституція зокрема, бюрократизм радянської державної машини, екологічні проблеми.
«До весни 1989 р. офіційно санкціонована гласність втілилася e практично необмежену свободу слова», — вважає Арчі Браун[5].
До 1990 року у суспільстві починає переважати орієнтація на західні цінності, демократію, вільний ринок. У країні вперше виникає легальна опозиція соціалістичному режиму, яка поступово приходить до влади в деяких союзних республіках і бере курс на їх відділення від СРСР. Наприкінці 1991 року Радянський Союз перестав існувати.
У період гласності було звільнено багато дисидентів, і правозахисна діяльність не супроводжувалася судовими переслідуваннями; зокрема, поширення непідцензурної інформації (самвидав) не придушувалося; більш того, гострі питання обговорювалися у центральній пресі; з'являлися критичні публікації.
З березня 1987 року у зв'язку з оголошеною гласністю в бібліотеках почалося повернення книг із спецхранів у відкриті фонди.[6][7]
Після публікації 13 березня 1988 року в газеті «Радянська Росія» антиперебудівній статті «Не можу поступатися принципами» публікація сталінських статей у пресі, на думку деяких[8], стала заборонятись.
У культурі [ред.]
У фольклорі [ред.]
Популярність одержали рядки, які перефразовують вірш О. С. Пушкіна «До Чаадаєва»[9]:
Товариш, знай: пройде вона,
Так звана «гласність»,
І ось тоді держбезпека
Пригадає наші імена!
Відомі анекдоти епохи перебудови:
Петька запитує Чапаєва:
— Василь Іванович, що таке «гласність»?
— Це значить, Петька, що ти можеш говорити що завгодно і про мене, і про комісара, і ні-чо-го, Петька, тобі за це не буде …
— Справді нічого?!
— Нічого, Петько. Ні нової шашки, ні бурки, ні чобіт!
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ .students.chemport.ru/materials/history.htm Реформи Олександра II (крім земельної)
- ↑ 5 грудня 1985. М. Сост. Зубарєв Д. І.2005
- ↑ Россия — 2000. Современная политическая история (1985–1999 гг.), т. 1, Хроника и аналитика. Январь
- ↑ Издательский Дом «НОВЫЙ ВЗГЛЯД»
- ↑ № 6-2007 "Brown "
- ↑ Шикман А. П. Совершенно несекретно // Советская библиография 1988, № 6. С. 3-18
- ↑ Bruhn P. Glasnost im sowjetischen Bibliothekswesen (Гласність у радянській бібліотечній справі)
- ↑ Александр Черницкий. История одной диссертации // Наша власть: дела и лица. — 2007. — № 11(79). — С. 62-63
- ↑ А. Зінов'єв. Катастройка
 |
Це незавершена стаття з політики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
