Гленн Сіборг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гленн Сіборг
Народився	19 квітня 1912 Ішпемінґ Мічіган, США
Помер	25 лютого 1999 Лафаєт Каліфорнія, США
Національність	США
Alma Mater	Університет Каліфорнії, Лос-Анжелес Університет Каліфорнії, Берклі
Відомі учні
Відомий у зв'язку з:	відкриттям десяти трансуранових елементів
Нагороди	Нобелівська премія з хімії (1951)

Ґленн Сіборґ (англ. Glenn Theodore Seaborg; *19 квітня 1912 — †25 лютого 1999) — американський фізик, удостоєний в 1951 Нобелівської премії з хімії (спільно з Е.Макмілланом) за синтез плутонію і інших трансуранових елементів. Народився 19 квітня 1912 в Ішпемінгу (штат Мічіган). Закінчив університет в Лос-Анджелесі (1934). Отримав ступінь доктора філософії в Каліфорнійському університеті (1937). З 1945 професор, в 1958–1961 – президент Каліфорнійського університету.

Роботи Сіборґа з отримання трансуранових елементів мали величезне значення для розвитку атомної енергетики і створення атомної бомби. Спільно з Макмілланом Сіборґ синтезував плутоній (1940–1941), брав участь у відкритті ряду трансуранових елементів: америцію, кюрію (1944), берклію (1949) і інших. У 1942 висловив гіпотезу про існування сімейства актинідів, що зіграло велику роль в прогнозі властивостей важких трансуранових елементів. У 1942–1946 працював в Металургійній лабораторії в Чикаго над проблемою промислового отримання плутонію для атомної бомби. З 1946 по 1950 був членом загального консультативного комітету Комісії з атомної енергії (КАЕ). У 1954–1956 і з 1971 – директор Радіаційної лабораторії в Берклі, якою раніше керував Е.Лоуренс. З 1961 по 1971 займав посаду голови КАЕ. У 1971 Сіборґ повернувся до Берклі.

Нагороджений медалями Перкіна (1957), Б.Франкліна (1963) і ін. Лауреат премії Е.Фермі (1959). Помер Сіборг в Лафаєті (шт. Каліфорнія) 25 лютого 1999.