Глибинна екологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
The Earth seen from Apollo 17.jpg

Основними положеннями глибинної екології є:

  • визнання самостійної цінності всіх форм життя, незалежно від їх корисності для людини;
  • усвідомлення багатства та різноманітності форм життя, які мають власну цінність і сприяють розквіту людства;
  • Людина не має права зменшувати багатство і різноманітність форм життя (крім випадків задоволення його насущних потреб);
  • розквіт людства та його культури може відбуватися в умовах скорочення його чисельності;
  • сучасне втручання людини в інші форми життя носить надлишковий характер, і ситуація швидко погіршується, що викликає необхідність зміни технологій, економіки та ідеологічних структур взаємини людини з іншими формами життя;
  • основна ідеологічна зміна — визнання якості життя людини найважливішим показником.

З ідеями глибинної екології багато в чому змикається концепція енвайронменталізму (environment — навколишнє середовище), основні напрями якого — радикальне перетворення системи цінностей суспільства, заперечення антропоцентризму і обмеження економічного зростання і екологічно невиправданої поведінки.

Термін «глибинна екологія» ввів в обіг норвезький екофілософ і активіст Арне Наеш, який зробив в 1973 р. заяву про принципову різницю між екологами-реформаторами, яких він назвав «поверхневими» або «дрібними» і «глибинним» екологічним рухом[1].

Як критерії відмінності «глибинних екологістов» від руху основної течії екологістів багато хто тоді виділяв наступні принципи:

  1. Природний світ цінний сам по собі;
  2. Тиску індустріального суспільства на біосферу має бути покладено край;
  3. Необхідна радикальна реконструкція людського суспільства у напрямку до екологічних пріоритетів.

«Глибинними екологами» спочатку вважали соціальних екологів і екофеміністів, американських індіанців і Фронт звільнення тварин, біорегіоналістів і т. д.

Розвиток «глибинна екологія» отримала в найбільшому з радикальних екологічних рухів — американській організації «Earth First!» (Земля передусім!), створеній групою консерваціоністів, що програли лобістську атаку проти акту федерального уряду про перегляд і переоцінку бездорожних місцевостей 1980 р. Прийшовши до висновку, що уряд захищає тільки видовищні місця («лід і скелі»), але не біологічне різноманіття, переводячи дебати в площину таких «святих» понять, як приватна власність і американський спосіб життя, вони взяли на озброєння «глибинну екологію» і перейшли до акцій громадянської непокори та екологічному саботажу (екотаж).

Це мало величезний успіх, і чисельність руху стала обчислюватися тисячами учасників, що діють в більшості північноамериканських штатів (за десять років газета руху отримала понад 15 тис. передплатників). Поступово в русі склалася своя унікальна філософія, багато в чому заснована на язичництві американських індіанців (іноді в синтезі з буддизмом і даосизмом). Члени організації приділяли увагу різним ритуалам єднання з природою, розвивали міфологію. Великий вплив на міфологію руху надали ессе Олдо Леопольда «Думаючи, як гора», написане в 1949 р., в якому жива і «нежива» природа одушевлялися і наділялися розумом, що перевищував людський, а також повість Едварда Еббі «Банда розвідного ключа» (1975), де розповідалося про групу лихих екологічних терористів. Ідеологи «Earth First!» звинувачують іудаїзм і християнство в антропоцентризмі, вважаючи, що саме ці релігії створили антиприродні тенденції. Етичні концепції учасників руху виводять людину з центру моралі[2].

Члени руху здійснювали різноманітні дії на захист дикої природи: вбивали цвяхи в дерева («шипування»), щоб зірвати їх вирубку, прибирали розмітку на будмайданчиках, знищували бульдозери та іншу техніку, підривали опори ліній електропередачі. Активісти випустили навіть спеціальну книгу — посібник з проведення нелегальних акцій екологічного саботажу — «Ecodcfcnse» (екотаж). Практикувалися і легальні акції громадянської непокори — блокади, пікети, демонстрації. Все це призвело до того, що фірми змушені були нести додаткові витрати через зіпсоване устаткування або найму посиленої охорони; роботи затягувалися, а фірми несли збитки. Деякі компанії відмовлялися від своїх проектів. Інші намагалися відповісти насильством. У травні 1990 р. в Каліфорнії був підірваний автомобіль з двома активістами. Деякі члени руху опинилися у в'язниці за «злісне знищення власності».

Для всіх було несподіваним, коли в 1987 р. на американському Національному Зеленому Конгресі один з найстаріших активістів екологічного та соціального руху Мюррей Букчин піддав «глибинних екологістов», головним чином учасників руху «Earth First!», вельми різкій критиці, заявивши, що вони несуть потенційну небезпеку екологічній перспективі[3]. Букчин вважає, що біоцентристська позиція «глибинних екологістів» відкидає екологічний гуманізм і ставить людське суспільство за рамки цілей у своїй діяльності. Розглядаючи людство лише як один з видів біосфери, тим більше, як вид, що послужив причиною екологічної катастрофи, «глибинні екологісти», на думку Букчина, зайняли відверто антилюдську позицію[4].

На позиціях «глибинної екології», окрім «Earth First!» знаходиться «Природоохоронне товариство „Морський пастух“», що займається захистом китів. Члени цієї організації купили судно і пристосували його для таранної атаки на китобійні шхуни. У липні 1994 р. судно «Вічний кит» під командуванням капітана Ватсона витримало бій з кораблями берегової охорони Норвегії. «Вічному Кіту» вдалося втекти, незважаючи на отримані пошкодження і пожежу. Після відмови Норвегії від міжнародної заборони на комерційний видобуток китів члени товариства потопили вже два китобійних судна. Слід відзначити і відомий «Фронт звільнення тварин», існуючий повністю нелегально і проводить акції по звільненню тварин зі звіроферм і з дослідницьких центрів. Від діяльності цієї організації компанії несуть колосальні збитки, тому її активісти піддаються особливому переслідуванню з боку поліції.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев: Глав. ред. Молд. сов. энциклопедии, 1989.
  • Одум Е. Экология. — М.: Мир, 1975. — 708 с.
  • Корсак К. В., Плахотнік О. В. Основи сучасної екології : Навч. посіб. — 4-те вид., перероб. і допов. — К.: МАУП, 2004. — 340 с.
  • Кучерявий В. П. Екологія . — Львів: Світ, 2001. — 500 с.
  • Мусієнко М. М., Серебряков В. В., Брайон О. В. Екологія: Тлумачний словник. — К.: Либідь, 2004. — 376 с.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

  • Deep Ecology [1]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Naess A. The Shallow and the Deep. Long-Range Ecology Movement // Inquiry. — 1973. — № 16.
  2. Taylor. В The Religion and Politics of liarlh First! // The Ecologist № 6, November/December 1991 / Пер. на рус. яз: Третий путь. — 1992. — № 23.
  3. Defending the Earth: A Dialogue Between Murray Bookchin & Dave Foreman. — Boston, 1991.
  4. Букчин М. Либертарный коммунализм // Третий путь. — 1993. — № 31.