Глибоке (Бориспільський район)
| село Глибоке | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Київська область | ||
| Район | Бориспільський | ||
| Громада | Бориспільська міська громада | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1630 | ||
| Населення | 2107 | ||
| Площа | 4,265 км² | ||
| Густота населення | 494,02 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 08350 | ||
| Телефонний код | +380 4595 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 50°15′46″ пн. ш. 30°56′24″ сх. д. / 50.26278° пн. ш. 30.94000° сх. д.Координати: 50°15′46″ пн. ш. 30°56′24″ сх. д. / 50.26278° пн. ш. 30.94000° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
108 м | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72 | ||
| Карта | |||
  Глибоке | |||
 Глибоке | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Глибоке — село в Україні, у Бориспільському районі Київської області. Населення становить 2107 осіб. Входить до складу Бориспільської міської громади.
Географія[ред. | ред. код]
Село Глибоке, колишній центр сільської ради. Розміщене за 10 км на південь від Борисполя і за 13 км від залізничної станції Бориспіль. Лежить на відкритій місцевості, оточеній з усіх сторін полями.
Історія[ред. | ред. код]
Дослідник О. Стороженко відносить Глибоке до сіл, «названий коих указывают на давность их заселення или на внешний вид». Насмілимося припустити, що в назві села відбилися обидва ці чинники. По-перше, поблизу нього виявлено давньоруське городище. По-друге, село розміщене в низовині. Відомо також, що в давнину тут протікала річка Сага, побутують легенди про річку Сагу і серед старожилів села.
Історичні відомості про Глибоке сягають початку XVII ст. У О. І. Барановича читаємо: «Густо заселена в первой половине XVII в. й южная половина Киевского воєводства. Я беру часть его, лежащую к югу й юго-востоку от Києва, которую считают совершенно запустевшей в XVI веке. Начну с территории Левого Днепра. В 1629 году Баришпольская волость — Баришполь, Требухов, Дударков, хутор Старица, Иванков, Глубокое — уплатили за 992 дыма (двора). Площадь волости — около 500 км, жителей — 5952. На 1 км приходится около 12 жителей»[1].
Зустрічаємо назву села і в повідомленнях про події 1630 року. Тоді воно було спалено повстанцями Тараса Федоровича Трясила: «…село Иванков, село Глибоке, село Селище, і Старе Остролуччя спалені».[2].
З Книг Київського Трибуналу маємо згадку про село за 1630 рік: «встречаем теперь Старицу, Сезанов. Пасечну — на левом берегу Трубежа, южнееза Альтой, Глубокое».
Село на той час належало Софії Данилович, доньці Станіслава Жолкевського. З «Генерального следствія о маетностях Переяславского полка» (1729—1731) дізнаємося, що:
".. село Глубокое, по свидетельству старожилов тамошних, как они запамятают, с давних времен надлежало до ратуши Бориспольской а за гетьмана Самойловича владел им Йван Сулима, а по нем, за Мазепи, Константій Мокіевский а после – сотник Воронковский Івань Берло [3], а за гетьмана Скоропадского – Гаврило Бурляй, а ... ныне владеет господин генерал Вейсбах, но крепостей не обьявлено"[4].
1729—1731 роки — Глибоке належало до Бориспільської ратуші. 1762 року один з синів Юхима Дарагана Іван успадковує місто Бориспіль, село Глибоке, село Перегуди.
У XVII—XVIII ст. Глибоке належало до Воронківської сотні Переяславського полку, а з встановленням нового територіального устрою на Лівобережній Україні відійшло до Переяславського повіту Київського намісництва.
У 1751 році з'явилась церква Покрова Пресвятої Богородиці.[5]
Село є на мапі 1812 року[6]
За даними 1859 року, у Глибокому — 168 дворів, 1526 жителів. У XIX ст. (відомості за 1868 рік) — відноситься до Рогозівського волосного правління.
Революційні події 1905 року докотилися до Переяславщини. Жителі села Глибокого були серед ініціаторів виступів селян проти свавілля місцевих поміщиків. У результаті на кілька днів було зупинено роботу в економіях поміщиків Трепова, Баталіна, Камінського.
На поч. XX ст. у селі було 283 двори, жителів — 1510.
За даними 1921 року, у Глибокому було 60 підприємств: вітряки, маслобойні, кузні. За переписом 1926 року, тут було 576 дворів, 2536 жителів.
У 1930 році створені колгоспи «Перемога» «ім. Шевченка», «Вільний степ». В 1932—1933 роках виконавцями політики Голодомору з села були вивезені всі зернові і продовольчі фонди колективних господарств та особистих господарств селян, внаслідок чого почався голодомор. Свідками трагедії встановлено 102 прізвища померлих з голоду односельчан.[7]
Два роки Глибоке пробуло під окупацією (з вересня 1941 — до вересня 1943 року). 1943 року в селі розташовувався штаб Воронезького (згодом 1го Українського) фронту, яким командував М. Ф. Ватутін. На будинку, де був штаб, встановлено меморіальну дошку.
50-ті роки — роки відбудови зруйнованого війною господарства. Тоді на базі кількох колгоспів створюється один — ім. Ватутіна. 1963 року на його базі створено колгосп «Глибоцький». 1979 року у Глибокому — 753 двори, 2524 жителі.
Наприкінці XX ст. у селі розміщується садиба КСП «Глибоцьке», середня школа, медпункт, будинок культури, бібліотека. Дворів — 851, жителів — 2312.
-
Братська могила воїнів Радянської Армії, які загинули в роки Другої світової війни -
Пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки Другої світової війни
Сьогодення[ред. | ред. код]
Економіка села має сільськогосподарсько –промислове направлення. Прилеглі до села землі розпайовані та знаходяться в оренді у сільськогосподарських товариствах. На цих землях вирощуються зернові, зернобобові та овочеві культури. В селі розвивається промислове будівництво, яке надалі має перспективи розширення і зростання. В селі є середня школа І–ІІІ ступенів, дитячий садок на 140 місць, медамбулаторія, будинок культури, бібліотека, дві православні церкви (в с. Глибоке і в с. Городище), кафе та мережа торговельних закладів.
Видатні уродженці[ред. | ред. код]
- Борисенко Данило Михайлович (1921 р.н.) — командир взводу 84-го окремого радіо-батальйону 1-го Українського фронту, надалі — доцент кафедри загальної математики КДУ, 29 років викладав математику на радіо-фізичному, геологічному факультетах. Кавалер бойових і трудових нагород.
- Борисенко Микола Іванович (1935—1997) — депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання, міністр статистики України у 1991—1996 роках.
- Корпач Олег Іванович (1965—2015) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни на сході України[8].
- Кубрак Степан Потапович (1922 р.н.) — підполковник у відставці, пройшов війну від Сталінграда до Берліна, має 21 військову нагороду. У відставку пішов з посади начальника ІІ -ї частини Полтавського облвійськкомату.
- Мелащенко-Бойко Марія Андріївна (1928 р.н.) — З 1952 року працювала лікарем обласної стоматологічної поліклініки. З 1971 р. призначена головним лікарем обласної стоматполіклініки, головним спеціалістом Київського облздороввідділу. З 1977 року — лікар Головного ІV управління Міністерства охорони здоров'я.
- Недождій Юхим Павлович (1928 р.н.) — заслужений агроном УРСР, довгі роки очолював місцевий колгосп, а пізніше радгосп. За високі досягнення в праці удостоєний орденів «Леніна», «Знак пошани», «Жовтневої революції», трьох медалей «За трудову доблесть».
- Нога Юрій Вікторович (1973—2012) — український поет, прозаїк, перекладач, журналіст, публіцист, громадський діяч у галузі культури
Поезія[ред. | ред. код]
Пісня про Глибоке
Слова і музика Голуб Ганни Василівни
Моє село найкраще в світі
Мале дитинство тут пройшло
Давно минули юні літа, Глибоке ж тільки розцвіло
Як не любить ранкові роси, Світанки і в цвіту сади, Ставок, де верби довгокосі, Схилилися аж до води
Де недалеко, у зелен гаї, Берізки, ніби у танку
Зустрілись юні і жадані, Немов красуні на балу.
Яке то щастя для людини, Коли, мов ріднеє дитя, Тебе завжди чека в обійми
Святая рідная земля
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Баранович А. И. Население предстепной Украйны в XVI веке // Исторические записки.- М., 1950.- Т. 32.
- ↑ Стороженко А. В. Очерки Переяславской старини, К., 1990
- ↑ Батько Арсенія Берла
- ↑ Генеральное следствия о маетностях Переяславского полка с. 11[недоступне посилання]
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 28 вересня 2021.
- ↑ Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.
- ↑ Національна книга жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Київська область. Український інститут національної пам'яті, Київська обласна державна адміністрація.— К.: «Буква», 2008.— 1374 с.— ISBN 978-966-7195-95-3 — С.187 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2021. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Книга пам'яті. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 12 липня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Глибоке (Бориспільський район) |
- Офіційний сайт Глибоцької сільської ради [Архівовано 6 лютого 2018 у Wayback Machine.]
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
