Глибоко непружне розсіяння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фейнманівська діаграма основного члена в теорії збурень, що дає вклад у глибоко непружне розсіяння

Глибоко непружне розсіяння — методика дослідження внутрішнього складу адронів за допомогою розсіяння лептонів: електронів, мюонів або нейтрино. За своєю ідеологією глибоко непружне розсіяння нагадує резерфордівське, однак воно є непружним - пробна частинка втрачає значну частину енергії.

Експерименти з глубоко непружного розсіяння в 1960-тих підтвердили гіпотезу про складну будову адронів. Гіпотетичні складові частинки адронів отримали назву партонів, а пізніше були ідентифіковані з кварками.

За піонерські дослідження глибоко непружного розсіяння Джером Фрідман, Генрі Кендалл та Річард Тейлор отримали Нобелівську премію з фізики за 1990.

Джерела[ред.ред. код]

  • Индурайн Ф., Квантовая хромодинамика. Введение в теорию кварков и глюонов, пер. с англ.. Москва, Мир, 1986